Трудова поведінка

Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учинків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують працівника із трудовим процесом [1].

Трудова поведінка складається з елементів вербальної (мовної) і реальної (трудові рухи, пози тощо) поведінки. Використання соціологічних методів у дослідженні трудової поведінки дає можливість спостерігати та реєструвати, по-перше, конкретну різноманітність реальних дій та вчинків, явно чи неявно пов'язаних з виконанням певних статусно-ролевих дописів, а також з індивідуальними і груповими цілями та інтересами, які при цьому реалізуються; по-друге, сукупність актів свідомості та інших суб'єктивних виявів, що відображаються у формах вербальної поведінки. Останні дають можливість робити висновки про внутрішній стан суб'єктів, їхнє ставлення до праці, форм і способів її організації, власної професійної ролі.

Спрямованість трудової поведінки

Спрямованість трудової поведінки може визначатися:

  • зміною чи збереженням свого соціального і функціонального стану;
  • змінами виробничих умов;
  • реалізацією проміжних дій для досягнення мети професійного майбутнього.

Об'єктами прагнення можуть бути: престиж, влада, змістовність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зайнятості, велика сума пенсії тощо.[2]

Функції трудової поведінки
  • створення матеріальних благ як засобів життєзабезпечення;
  • надання послуг різного цільового призначення;
  • розробка наукових ідей, цінностей і їх прикладних аналогів;
  • накопичення, консервація, передача інформації.

Структура трудової поведінки
  • циклічно повторювані дії, однотипні за результатами, що відтворюють стандартні статусно-рольові чи ситуаційні стани;
  • маргінальні дії і вчинки, що формуються у фазах перехідного стану від одного статусу до іншого;
  • поведінкові схеми та стереотипи, зразки поведінки;
  • дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, трансформовані у стійкі переконання;
  • акції, вчинені під диктатом тих чи інших обставин; • спонтанні дії і вчинки, спровоковані емоційним станом;
  • усвідомлене чи неусвідомлене повторення стереотипів масової і групової поведінки;
  • дії і вчинки як трансформація впливу інших суб'єктів, які застосовують різні форми примусу й переконання.[http://5fan.ru/wievjob.php?id=36622]

Види трудової поведінки
Класифікація[3] Види
Суб'єкти поведінки Індивідуальна, колективна
Наявність (відсутність) взаємодії Передбачає (не передбачає) взаємодію
Виробнича функція Виконавська, управлінська
Ступінь детермінованості Жорстко детермінована, ініцативна
Ступінь відповідності прийнятим нормам Нормативна, відхилена від нормативів
Ступінь формалізації Встановлена в офіційних документах, невстановлена
Характер мотивації Ціннісна , ситуативна
Виробничі результати і наслідки Позитивна, негативна
Сфера здійснення поведінки Власне трудовий процес, побудова відносин на виробництві,

створення трудової атмосфери

Ступінь традиційності поведінки Усталені різновиди трудової поведінки; різновиди, що зароджуються,

в тому числі у вигляді реакції на різні соціально-економічні зміни

Результати і наслідки з точки зору людської долі Відповідаючі (невідповідаючі) бажаним зразкам трудового життя
Ступінь реалізації трудового потенціалу Різновиди поведінки, що не вимагають зміни досягнутого ступеня реалізації трудового потенціалу;

різновиди, що викликають необхідність значної мобілізації різних компонентів трудового потенціалу

Характер відтворення трудового потенціалу Такі, що передбачають просте (розширене) відтворення трудового потенціалу

Примітки
  1. Дворецька, Г. В. (2002). Навчальний посібник: Соціологія (українською). КНЕУ. с. 472.
  2. Городяненко, Віктор (2002). Соціологія : Підручник. Академія. с. 559.
  3. Ромашов О. В. - Економічна соціологія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.