Тіруккурал

Тіруккурал (திருக்குறள், Священні курали) — збірка віршованих афоризмів тамільською мовою, авторство якої приписують поету та філософу Тіруваллувару. Це одна з найбільш шанованих книг на Півдні Індії. Відсутність релігійного фанатизму, глибина і оригінальність суджень зробили її популярною серед усіх верств тамільського суспільства. Мал великий вплив на тамільська культуру, «Тіруккурал» нерідко називають «тамільською Ведою».

Тіруккурал
Назва там. திருக்குறள்
Головний предмет твору Secular ethicsd
Жанр поезія
Видання або переклади Tirukurald
Автор Тіруваллувар
Країна походження Індія
Мова твору або назви тамільська мова
Дата публікації 1812
Статус авторських прав суспільне надбання і суспільне надбання
 Тіруккурал у Вікісховищі
«Тіруккурал»

Зміст

Складається з 1330 куралів (віршів певного метричного зразка), що поділяються на 3 частини, відповідаючим трьом традиційним цілям життя стародавнього індуса: дхармі, артхі та камі.

У першій частині «Тіруккурала» зібрані афоризми про моральну сутність людини. У центрі уваги — ідеальний турботливий сім'янин, гостинний господар. Говорячи про доброчесну поведінку, автор не дотримується якої-небудь певної релігійної доктрини. Втім, в деяких випадках можна помітити джайнську або буддійську спрямованість висловлювань, але в цілому з різних навчань автор вибирає те, що найбільшою мірою відповідає його широким гуманістичним поглядам. Так, у творі є глави про любов, гостинність, подяку, доброту, незлобивость, щедрість серця.

Друга частина «Тіруккурала» присвячена громадській діяльності людини. Тут трактуються питання державного устрою, обов'язків чиновника і царя, методи правління тощо У цій частині виявилося знання Тіруваллуваром санскритського трактату «Артхашастра». Однак істотна відмінність пам'ятників полягає в тому, що «Артхашастра» пропонує точно розроблені норми поведінки, тоді як Тіруваллувар більше цікавить філософська і моральна їх основа. Його судження являють собою оцінку тих чи інших явищ з точки зору якогось високого ідеалу, що, втім, не заважає бачити в них глибоку практичну мудрість людини, що володіє великим життєвим досвідом. Ця частина в значній мірі присвячена не стільки суспільних обов'язків людини, скільки головним принципам життя і поведінки. Тут містяться глави про вчення, про мудрість, про перемогу вад, про дружбу, про безстрашність в біді.

Третя частина «Тіруккурала» присвячена любові, втім вона відходить від прямої дидактики і описує розвиток любовного почуття в традиціях класичної поезії ахам. Канонічна образність проявляються тут цілком чітко. Ця частина дає перший в тамільській поезії зразок жанру «ковей» («гірлянда»), потім широко поширеного в середньовічній поезії і являє собою послідовний ланцюг епізодів, які малюють розвиток взаємин закоханих.

Любов постає в «Тіруккурале» як сильне, всепоглинаюче почуття. Автор передає різні, досить тонкі душевні рухи героїв і в цьому відношенні перевершує більш ранніх поетів. Глави третьої частини являють собою серію варіацій, темою кожній з яких обрана та чи інша ситуація: «наближення до прекрасної богині», «безутішно в розлуці», «бесіда з серцем».

Джерела

  • François Gros, Le Livre de l'Amour de Tiruvalluvar, Connaissance de l'Orient, Collection UNESCO d'œuvres représentatives, Gallimard, Paris, 1992, ISBN 2070725715
  • Johnson Gnanabaranam: Tirukural with relevance to the Indian Christian understanding of the Bible. Englisches Manuskript der Magister-Schrift, Hamburg 1968/1969.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.