Тітаренко Любов Вікторівна

Тітаренко Любов Вікторівна
Народилася 5 лютого 1952(1952-02-05) (69 років)
Країна  СРСР
 Україна
Національність українці[1]
Діяльність акторка, театральна діячка
Знання мов російська
У шлюбі з Онищенко Володимир Іванович
Нагороди

Титаренко Любов Вікторівна (нар. 1952 р.) — українська акторка, режисер, художній керівник Київського Драматичного театру «Браво», суспільний діяч. Заслужений діяч мистецтв України[2].

Біографія

Народилась 5 лютого 1952 року[3] у селі Теплиця Одеської області у сім'ї швачки та військовослужбовця. Згодом сім'я переїхала у Київ.

Закінчила Київський національний університет імені Івана Карпенка-Карого, курс Бориса Ставицького.

З 1977 по 1991 рр. була акторкою у Київському національному академічному театрі ім. Л. Українки.

У квітні 1991 року створила Київський Драматичний театр «Браво» — перший приватний театр на теренах незалежної України.

Творча діяльність

У Київському драматичному театрі «Браво» Любов Тітаренко як режисер створила понад 100 вистав за світовою та сучасною українською драматургією. Серед найвідоміших постановок: «Панночка», «Одруження» за Миколою Гоголем, "Трамвай «Бажання» за Тенесі Уільямсом, «Одружіться на мені» за Надією Птушкіною, «В ім'я справжньої любові» за Семеном Затуловським, «Дорога Памела або як пришити стареньку» за Еріком Шміттом, «Дочки-матері» за Олександром Марданем.

Амплуа акторки-драматичні ролі яскравих і непередбачуваних жінок.

Суспільна діяльність

Починаючи з 2014 року Любов Тітаренко веде активну суспільну діяльність. Є прихильницею Росiї - страни-агресора, яка веде проти України гiбридну вiйну з 2014 року.[4]

Є частою гостею різноманітних політичних передач каналiв Вiктора Медведчука, та суспільних ток-шоу.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.