Умару Санда
Умару Санда (д/н–1890) — 3-й ламідо (володар) Адамауа в 1872—1890 роках. За його панування починається занепад.
| Умару Санда | |
|---|---|
| Правління | 1872-1890 |
| Попередник | Мухаммаду Лавал |
| Наступник | Зубайру ді Адама |
| Біографічні дані | |
| Народження | невідомо |
| Смерть | 1890 |
| Батько | Модібо Адама |
Життєпис
Другий син ламідо Модібо Адами. Замолоду відзначався вченністю, але немав впливу серед військовиків. Втім 1872 року перед смертю брат Мухаммаду Лавал призначив Умару Санду своїм спадкоємцем замість хаміду як очікувалося.
З самого початку панування стикнувся з попозицією на чолі із Аль-Касимом (Алкассимом), найближчим соратником Модібо Адами. Останнього підтримало частина ламідатів (намісників) та військовиків. На боці ламідо стояли малама (духівництво) й аристократія фульбе. Зрештою домовився з Аль-Касимом, що був його шваргом. ламідо призначив сина останнього (та свого небіжа відповідно) Алію на посаду візиря, а його брата Фаріку ібн Аль-Касима — галадімою (першим міністром). на дяку маламам за підтрмику впровадив нову посалу алкалі алкалім (голова суддей і духівництва).
Намагався вирішити основні проблеми: приборкання намісників, що ставали все більш незалежним та домогтися зміни порядку спадкування, коли трон отримував син ламідо, втім марно. Ламідати, що становили раду, ка обирала ламідо, не підкорилися. також довелося вести боротьбу проти зведеного брата хаміду, що висунув права на трон. З цього часу починається послаблення влади Умару Санди на користь ламідатів. Також протистояв намірам Умару Санди рід Аль-Касима, що набув ще більшої потуги.
Ламідо відмовився від продовження джихаду проти немусульманських народів. Натомість зосередився на розвитку торгівлі, яка за його панування досягла найбільшого розквіту. Активно підтримував відносини з німецькими і британцями торгівцями, з сусідніми державами — Сокото, Борну, Багірмі, Ойо і Бенін. Цим скористалася британська Королівська Нігерійська компанія, що стала створювали торгівельні факторії вдовз річки Бенуе. 1879 року прийняв в столиці представників Християнського місіонерського товариства.
З початку 1880-х років втратив контроль над більшість північних ламідатів, що почали війну між собою. З 1883 року посилилися торгівельні контакти південних ламідатів з німцями. Того ж року засновано німецьку факторію в Йолі.
Разом з тим фактично незалежну державу в м.Балда (долина Діамаре) створив Хаяту дан Саїд, онук Мухаммада Белло (халіфа Сокото, номінального зверхника Умару Санди). Млявість дій ламідо на заклик ламідо Маруа щодо походу проти Хаяту, який ставав все більш небезпечним, завдало нового удару по авторитету і владі Умару Санди.
Помер ламідо Адамауа 1890 року. Йому спадкував брат Зубайру.
Джерела
- Njeuma, Martin Zachary (1969) The rise and fall of Fulani rule in Adamawa 1809—1901. PhD thesis. SOAS University of London