Умар-хан
Мухаммед Умар-хан (1787–1822) — 10-й правитель Кокандського ханства у 1809—1822 роках, поет. Розширив кордони держави, перетворив столицю на культурний центр.
| Умар-хан | |
|---|---|
| Народився |
1787 Коканд, Кокандське ханство |
| Помер |
1822 Коканд, Кокандське ханство |
| Діяльність | поет |
| Посада | Хан |
| Батько | Narbuta Biy |
| У шлюбі з | Nodirad |
| Діти | Мухаммед-Алі-хан |
Життєпис
Походив з династії мінгів. Син Нарбута-бія та Фахрініси-аїм. Народився 1787 року в Коканді. Брав участь у походах старшого брата — Алім-хана.Наприкінці 1809 року під час походу проти казахів-курамінців приєднався до невдаволених військовиків Ірискулі-бія та Джумабай-кайтака, які з більшою частиною війська повернулися до Коканду. Тут за підтримки знаті та суфіїв оголосив себе ханом, розпустивши чутки, що Алім-хан помер. Останнього невдовзі при спробі зайняти Коканд буловбито. За цим занаказом Умар-хана було вбито його небіжШахруха, намісника Ташкенту.
Змінив внутрішню політику, повернувши привілеї знаті, суфійського духовенства, дервишів. Водночас зберіг здобутки військової реформи попередника. 1811 року відправив посольство до Російської імперії, зякою уклавугоду щодо безпечності караванних шляхів та обставин відшкодування збитків у випадку нападів на каравани. Цесприяло зростанню торгівлі, зякою значний зиск отримав Коканд, як посередник міжРосією та Китаєм.
Відновив війну з курамінцями, захопивши Сайрам і Чимкент. 1815 року завдав поразки бухарському еміру Хайдару, повернувши під владу ханства Туркестан. Змусив казахів Нижньої Сирдар'ї платити данину. 1816 року відвідав гробницю Ахмада аль-Ясаві, принісши в жертву 70 баранів та обдарувавши всіх шейхів цієї святині. Тут він оголосив, що приймає титул амір ал-муслімін (володар мусульман).
Наказав карбувати пули (мідні монети), дирхеми і мірі (срібні), тілля (золоті), що сприяло розвитку еконмоічних відносин, насамперед зовнішньої торгівлі.
У 1817 був приєднаний Ура-Тюбе. За його наказом для охорони кордонів уздовж берегів Сирдар'ї було збудовано фортецці Янгікурган, Джулек, Камишкурган, Ак-Мечеть і Кушкурган. Вони дозволили забезпечити безпечну караванну торгівлю з Російською імперією. В подальшому вів війни з Бухарським еміратом за володіння Джізаком і Зааміном.
У 1819 році було відправлено посольство на чолі з Хаджі Мір-Курбаном до османського султана Махмуда II. Від останнього отрмиав у подарунок бінокль, халат, револьвер і визнання Умара ханом ханів.
Помер Умар-хан у 1822 році. Йому спадкував син Мухаммед-Алі-хан
Будівництво
Було побудовано мечеті та медресе у Коканді, Ташкенті, Туркестані, Чимкенті, Сайрамі, Ауліє-ата. Було засноване нове місто Шахрихан.
Творчість та меценатство
Активно сприяв культурі йнауці. При його дворі склався літературний гурток, дедіяло близько 70 поетів, атакож художники та каліграфи. Хан сам складав вірші під псевдонимом Амірі. З його доробку зберігся диван з понад 10 тисяч рядків. В інституті Сходознавства імені Абу Райхана Біруні Академії наук Республіки Узбекистан зберігаються 17 його рукописних варіантів, 544 віршів — 465 газелей, 53 мухаммасів (строфа з 5 напіввіршів), 5 мусасадів (строфа, що складається з 6 напіввіршів), 16 туюків (чотиривірш, побудований на грі слів). З них 307 віршів узбецькою мовоюй 159 — фарсі.
Джерела
- История Средней Азии. Москва: Евролинц. Русская панорама, 2003
- Starr, S. Frederick (2014). Ferghana Valley: The Heart of Central Asia. Routledge. ISBN 9781317470663.