Уме (ескортний есмінець)

Уме (Ume, яп. 梅) – ескортний есмінець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Уме»
梅
Служба
Тип/клас	ескортний есмінець типу «Мацу»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Fujinagata у Осаці
Закладено	25 січня 1944
Спущено на воду	24 квітня 1944
Введено в експлуатацію	28 червня 1944
На службі	1944 – 1945
Загибель	31 січня 1945 потоплений поблизу Формози
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1260
Довжина	100,0 м
Ширина	9,4 м
Осадка	3,3 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 2 парові котла
Потужність	19000 к.с. (14 МВт)
Швидкість	27,8 вузла
Дальність плавання	3 500 миль (6 500 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж	211
Озброєння
Артилерія	3 (1х2 + 1х1) × 127-мм / 40 калібрів гармат Тип 89
Торпедно-мінне озброєння	4 (1х4) × 610-мм торпедних апаратів (4 торпеди) 36 глибинних бомб
Зенітне озброєння	25 (4х3 + 13х1) × 25-мм гармат

31.01.45

Район потоплення «Уме»

Корабель, який став третім серед ескортних есмінців типу «Мацу», спорудили у 1944 році на верфі Fujinagata у Осаці.

Перші кілька місяців після завершення Уме провів у водах Японського архіпелагу, при цьому з 15 липня 1944-го його включили до 43-ї дивізії ескадрених міноносців.

25 жовтня 1944-го Уме разом зі ще 3 ескортними есмінцями вийшли з Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя Кюсю) для супроводу легкого авіаносця «Рюхо» та ескортного авіаносця «Кайо», які виконували завдання із доставки матеріальних припасів авіації на острів Формоза. 27 – 30 жовтня загін побував у Кіруні (наразі Цзілун), а 2 листопада повернувся у Японію та прибув до Куре. 

9 листопада 1944-го Уме та ще 4 ескортні есмінця, легкий крейсер та есмінець вирушили з Японії, маючи завдання супроводити до Маніли 2 лінкора-авіаносця. 12 листопада загін вийшов з Мако (база на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), а наступної доби на тлі чергового потужного авіаудару по Манілі командування вирішили перенаправити кораблі до островів Спратлі, де час від часу відстоювались японські кораблі. 17 листопада Уме та ще один ескортний есмінець приєднались до легкого крейсера та 4 есмінців, які супроводжували з Брунею до Японії 3 лінкора. Втім, ескортні есмінці охороняли загін лише до Мако, куди він прибув 20 листопада (а вже після виходу до Східнокитайського моря загін був атакований підводним човном, який потопив лінкор «Конго» та есмінець).[1]

Через якийсь час Уме прибув до Маніли, де його задіяли у транспортній операції TA, метою якої була доставка підкріплень до затоки Ормок на Лейте (саме на цьому острові висадили перший десант союзників на Філіппінах). 5 грудня 1944-го Уме разом з двома іншими ескортними есмінцями вирушив з Маніли для супроводу конвою TA-8. На світанку 7 грудня розпочалась висадка, яка проходила під потужними ударами авіації, що призвело до втрати всіх транспортів. Втім, кораблі ескорту вціліли (Уме отримав незначні пошкодження) та 8 грудня повернулись до Маніли.[2]

15 грудня 1944-го Уме під час чергового нальоту на Манілу зазнав пошкоджень від влучання у носову частину, після чого проходив ремонт у Гонконзі. З 20 по 29 січня січня 1945-го корабель здійснив кілька рейсів по маршруту Гонконг – Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) – Гонконг – Такао.

30 січня 1945-го Уме разом зі ще одним ескортним есмінцем та есмінцем «Сіокадзе» вийшов з Такао із завданням евакуювати авіаційний персонал з Апаррі на північному завершенні острова Лусон. Втім, 31 січня лише за кілька десятків кілометрів від Формози загін атакувала авіація. Уме отримав три прямі влучання бомб та затонув. Загинуло 77 членів екіпажу, тоді як вцілілих підібрав «Сіокадзе».[3]