Фазаграфія

Фазаграфія – це метод обробки електрокардіограм (ЕКГ), розроблений Міжнародним науково-навчальним центром інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України [1].

Головна особливість фазаграфії – перехід від скалярного ЕКГ-сигналу ${\displaystyle \mathbf {z} (t)}$ в будь-якому з відведень до його відображення на фазовій площині з координатами ${\displaystyle \{\mathbf {z} (t)}$, ${\displaystyle {\dot {\mathbf {z} }}(t)\}}$, де ${\displaystyle {\dot {\mathbf {z} }}(t)=d\mathbf {z} /dt}$ – швидкість зміни електричної активності серця. Це принципово відрізняє фазаграфію від інших аналогічних підходів, заснованих на відображенні сигналу на площині з координатами ${\displaystyle \{\mathbf {z} (t),\ \mathbf {z} (t-\tau )\}}$, де ${\displaystyle \tau }$ – затримка у часі.

Фазаграфія дозволяє розширити систему діагностичних ознак ЕКГ, заснованих на оцінці швидкісних характеристик процесу, і тим самим підвищити чутливість і специфічність ЕКГ-діагностики.

Фазаграфія дозволяє навіть за одноканальною ЕКГ визначати приховані початкові ознаки змін міокарда, які недооцінюються при традиційній ЕКГ-діагностиці.

Метод рекомендований МОЗ України для проведення скринінгових обстежень [2].