Фаланга (військова справа)

Фаланга (грец. Φάλαγγα) — тісно зімкнутий лінійний стрій грецької піхоти (гоплітів) для бою.

Грецька фаланга

Фаланга мала 8-16 рядів (рідше до 25), по фронту займала до 500 м (при ряді в 1000 воїнів). Фаланга була відома ще під час Троянської війни, але остаточно оформилася в 6 столітті до н. е. Була вдосконалена Філіпом ІІ Македонським, який включив до фаланги пелтастів та кавалерію. Так звана, велика македонська фаланга налічувала 16 384 гоплітів, 8 192 пелтаста і 4 096 кінних воїнів.

Були встановлені підрозділи фаланги, основні з яких:

• лохос (1 ряд з 16 гоплітів),
• синтагма (16 лохосів),
• мала фаланга (16 синтагм).

Комбінації різних підрозділів фаланги дозволяли робити певний маневр. Бойовий стрій міг також бути різним — квадрат, уступ, кліщі. Основа дії фаланги — фронтальна атака гоплітів, озброєних сарисами (довгими списами). Тактично фаланга діяла як єдине ціле, володіла значною силою фронтального удару. Однак вона була непорушною, її ряди швидко розстроювались при русі. Застосовувалася фаланга й у Стародавньому Римі до введення маніпулярного строю наприкінці 4 століття до н. е., а також у пізньому Римі у війнах з варварами.