Федеріко Ґравіна

Походив зі знатного іспанського родуа. Син Джованні Ґравіни-Монкади, герцога Сан-Мігель, іспанського гранда, та Леонори Наполі-Монтеапорто, принцеси Різетени. Втім насправді був позашлюбним сином іспанського короля Карла III.

Навчався в коледжі Клементіна в Римі. Потім закінчив морську школу в Картахені. У 1768 за допомоги свого стрийко Федеріко — посла Неаполітанського королівства в Іспанії — став гардемарином, записаний на службу до іспанського флоту. Служив мічманом на фрегаті «Санта-Клара», з якими мандрував до Бразилії. У 1777 році пережив кораблетрощу у затоці ла-Плата, втім зміг врятуватися. У 1778 році повернувся до Іспанії, де отримав звання лейтенанта. Того ж року брав участь у поході проти алжирських піратів.

1779 року очолив шебеку "Сен-Луїс. У 1779—1782 роках брав участь в блокаді Гібралтару. У 1782 році брав участь у битві з англійським флотом у Спартеля. Згодом брав участьу поході проти острова Менорка, яким володіли англійці. Відзначився у штурмі форту Сан-Феліпе. За це отримав підвищення до капітана.

У 1785 році призначається командувачем ескадри, з якою здійснив похід проти алжирських піратів. У 1788 році відправився до Стамбулу, доставивши османського посла Юсуфа-ефенді на батьківщину. У 1789 проведений в коммондори і незабаром призначений командиром фрегата «Пац», з яким здійснив подорож до генерал-капітанства Гватемала. У 1790 році очолив лінейний корадь «Пола», на якому брав участь в евакуації іспанської залоги з міста Оран.

З 1793 році призначається заступником командувача іспанським флотом, разом з британським адмінаром Самуелєм Гудом брав участь в бойових діях в районі Тулона, облозі замого міста. У 1793—1794 брав участь у військових діях проти Франції. Водночас відвідав англійське місто Портсмут, де вивчав військово-морську тактику і веденя бою. По поверненю очолив ескадру з 4 кораблів.

Після того як у 1796 році за Сан-Ільдефонським договором Іспанія стала союзником Франції, у 1803 році командував іспанською ескадрою, що брала участь у складі французького флоту в експедиції в Сан-Домінго.

У 1804 році призначається послом до Франціїі, як представник Іспанії був присутній на коронації імператора Наполеона I, відіграв значну роль в укладанні франко-іспанського союзу в січні 1805 року. Незабаром повернувсядо Іспанії, де його призначено командувачем іспанським флотом.

У лютому 1805 року з 7 судами приєднався до ескадрі адмірала Вільньова. Брав участь у битві при Ферролі. У жовтні того ж року командував іспанським флотом з 15 кораблів у складі об'єднаного франко-іспанського флоту, який зазнав поразки від британського флоту на чолі із Гораціо Нельсона у битві при Трафальгарі. Перебуваючи на флагмані — «Принц Астурійський»— проявив видатну хоробрість, вступивши в бій відразу з 3 англійськими кораблями. Під час бою був важко поранений, зумів відвести кораблі, що зумів дійти до Кадіса.

Помер від гангрени у 1806 році. Поховано в Пантеоні видатних моряків в Сан-Фернандо (Кадіс).

• Alan Schom: Trafalgar. Countdown to Battle 1803—1805. Penguin Books, London 1992. ISBN 0-14-011164-6
• Arturo Pérez-Reverte: Cabo Trafalgar. Alfaguara, Madrid 2004. ISBN 84-204-6717-0 (liegt noch nicht in dt. Übersetzung vor).