Фернандо Ботеро
Фернандо Ботеро Ангуло (нар. 19 квітня 1932) — колумбійський художник, маляр, скульптор, працює в техніці фігуративізму. Його стиль, що також називають «ботеризм», зображує людей товстунами, сюжети переважно на побутову тематику, але є й приклади робіт на соціально-політичні теми. Вважається найбільш визнаним і комерційно успішним художником з Латинської Америки[9][10][11], його твори представлені в багатьох містах світу[12].
Фернандо Ботеро | ||||
---|---|---|---|---|
ісп. Fernando Botero | ||||
| ||||
Народження |
19 квітня 1932[1][2][…] (89 років) Медельїн, Колумбія[3] | |||
Національність | Колумбійці[4][5] | |||
Країна | Колумбія[6] | |||
Жанр | фігуративізм[3], алегорія[3] і портрет[3] | |||
Навчання | Національний університет Колумбії і Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо | |||
Діяльність | художник, скульптор, митець, рисувальник, ілюстратор, архітектурний кресляр | |||
Напрямок | скульптура | |||
Член | Баварська академія витончених мистецтвd | |||
Твори | The Bullfightd, The death of Luis Chalmetad і The Raval Catd | |||
У шлюбі з | Gloria Zead і Sophía Várid[7] | |||
Діти | Fernando Botero Zead[8] | |||
Нагороди | ||||
Автограф | ||||
| ||||
Фернандо Ботеро у Вікісховищі |
Став відомим після пермоги на виставці колумбійських художників у 1958 році. Почав займатися скульптурою після переїзду до Парижа в 1973 році, на початок 1990-х він вже був всесвітньо відомим митцем[13][14].
Біографія
Фернандо Ботеро був другим із трьох синів Девіда Ботеро (1895–1936) та Флори Ангуло (1898–1972). Девід Ботеро помер, коли Фернандо було чотири роки. Його мати працювала швачкою. Велику роль у його вихованні відіграв дядько.
Початкову освіту він отримав в Антіокії Атенео (Antioquia Ateneo) і завдяки стипендії продовжив середню освіту в єзуїтській школі Болівара[15]. У 1944 році дядько Ботеро на два роки відправив його до школи матадорів[16]. У 1948 році Ботеро у віці 16 років опублікував свої перші ілюстрації у недільному додатку до «El Colombiano», однієї з найважливіших газет у Медельїні, де тоді жив.
Кар'єра
Роботи Ботеро вперше були представлені на груповій виставці колумбійських художників у 1948 році[17].
З 1949 по 1950 рік Ботеро працював сценографом, у 1961 році переїхав до Боготи. Його перша персональна виставка відбулась у «Galería Leo Matiz» в Боготі. У 1952 році Ботеро поїхав з групою художників до Барселони, пізніше переїхав до Мадрида.
У Мадриді Ботеро навчався в Академії де Сан-Фернандо[18].
У 1953 році Ботеро переїхав до Парижа, де вивчав твори мистецтв у Луврі, потім жив рік у Флоренції[17]. В останні десятиліття він прожив більшу частину часу в Парижі, але проводить один місяць на рік у рідному місті Медельїн[19].
У 2014 році встановив рекорд ціни на свої роботи. На аукціоні Christie’s бронзову скульптуру було продано за рекордні 2,573 мільйонів доларів[20].
Стиль
Хоча серед його робіт є натюрморти та пейзажі, кількісно переважають ситуаційні портреті. Його картини та скульптури характеризуються пропорційно перебільшеними або пишними фігурами[21].
У 2004 році Ботеро виставив серію з 27 малюнків та 23 картин про насильство у Колумбії, до якого причетні наркокартелі. Він подарував твори Національному музею Колумбії, де вони вперше були виставлені.
У 2005 році Ботеро привернув значну увагу до себе серією про тортури в Абу-Грейб, перша виставки якої відбулась в Європі. Сюжет походить з інформації, що стала публічною, про тортури, що чинили військові США над полоненими в Абу-Грейб під час війни в Іраку. У 2007 році відбулось кілька виставок у США[22][23]. За словами автора серію він хотів подарувати американському музею, але пропозиції відхиляли[24].
Приклади робіт
- Виставка у Берліні
- Кіт, 1990 р., Барселона, Іспанія
- Материнство, Ов'єдо, Іспанія
- Жінка з дзеркалом, 1987 рік
- Жінка з сигаретою, Єреван
- Птах, 1990, перед UOB Plaza, Сінгапур
- Римський воїн, Єреван, Вірменія
- Людина на коні, 1992 р., Єрусалим, Ізраїль
- Кіт, Єреван, Вірменія
- Рука, Мадрид, Іспанія
- Куріння, Єреван, Вірменія
- Caballo con bridas, Більбао
- Адам і Єва, Сінгапур
- Леді, Медельїн
- Скульптура Фернандо Ботеро в Госларі
- Скульптура Фернандо Ботеро перед Музеєм мистецтв Ліхтенштейну, Вадуц
- Широка Венера, 1989 р., Лондон
Примітки
- RKDartists
- Fernando Botéro — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- RKDartists
- http://vocab.getty.edu/page/ulan/500004359
- Encyclopædia Britannica
- Museum of Modern Art online collection
- Doornbusch E. Sophia Vari // hedendaagsesieraden.nl — 2019.
- https://www.buscabiografias.com/biografia/verDetalle/15/Fernando%20Botero
- 'Great Crime' at Abu Ghraib Enrages and Inspires an Artist. The New York Times. 8 травня 2005. Процитовано 27 жовтня 2016.
- Oyb, Marina. Fernando Botero, el aprendiz eterno. Процитовано 27 жовтня 2016.
- TORREÓN, NOTIMEX / EL SIGLO DE. Fernando Botero, el gran artista de Latinoamérica. Процитовано 27 жовтня 2016.
- Kristin G. Congdon; Kara Kelley Hallmark (2002). Artists from Latin American Cultures: A Biographical Dictionary. Greenwood Publishing Group. с. 40. ISBN 978-0-313-31544-2.
- 40 Salon nacional de artistas. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 27 жовтня 2016.
- Fernando Botero. Biography. 2 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- John Sillevis (2006). The Baroque World of Fernando Botero. Yale University Press. ISBN 978-0-300-12359-3.
- "Fernando Botero", AskArt
- "Fernando Botero", ArtFact
- Hanstein, Mariana (2003). Fernando Botero. Taschen. с. 15. ISBN 9783822821299. Процитовано 2 липня 2016.
- "Феномен" Фернандо Ботеро. euronews (uk-UA). 15 листопада 2011. Процитовано 20 серпня 2020.
- Mexican surrealists top Latin American auction, Botero sets record. Reuters (англ.). 25 листопада 2014. Процитовано 20 серпня 2020.
- "Fernando Botero: at Thomas Gibson Fine Art", LondonNet, 20 September 2010
- У художній галереї Нью-Йорка відкрили виставку картин колумбійського художника Фернандо Ботеро. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 серпня 2020.
- Erica Jong, Review: "Botero Sees the World's True Heavies at Abu Ghraib", The Washington Post, 4 November 2007. Retrieved 20 September 2010
- Американські музеї відмовляються від "важких" картин. «Музейний простiр». 29-09-2006.