Флаш

Вулф написала «Флаш» 1933 року, після складної роботи над біографією свого друга Роджера Фрая. Історія життя кокер-спанієля поетеси Елізабет Браунінг — пародія на роман-виховання. Однак за допомогою цього жартівливого роману Вулф знайомила читача з життям Елізабет і Роберта Браунінгів — поетів англійського романтизму.

Працюючи над «Флашем», Вулф використовувала листування подружжя Браунінгів, листи Елізабет, видані її другом Фредеріком Кеньоном, її ж листи до Генгіста Горна (видані Леонардом Хакслі) та сестри, а також першої власниці Флаша — письменниці й поетеси Мері Рассел Митфорд.

Письменниця забезпечила біографію Флаша докладними коментарями, в які включила свої міркування (згадуючи також домашніх улюбленців Карлайла[1] та Байрона[2]) про вплив духу епохи, філософії та поезії господарів на поведінку собак.

Своєму собаці Елізабет Баррет Браунінг присвятила два вірші: «Флашу, моєму собаці» та «Флаш, або Фавн».

Молодий спанієль Флаш подарований міс Баррет її подругою міс Мітфорд. Разом зі своєю господинею Флаш живе в будинку батька Елізабет на Вімпол-стріт. Він стає свідком роману міс Баррет і Роберта Браунінга. Флаша викрадають лондонські волоцюги і міс Баррет викуповує його[3]. Елізабет, залишаючи батьківський дім після таємного одруження, забирає з собою Флаша. Той із Браунінгами їде до Італії, де вмирає, доживши до «прекрасної старості», і знаходить свій останній притулок під флорентійським будинком Браунінгів Casa Guidi.

• Вірджинія Вулф. Флаш. — К. : O.K. Publishing, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-97686-0-5.. Переклала Наталія Семенів.

• Вулф В. Флаш // Вулф В. Орландо. Романы. — М.: ЭКСМО, 2006, ISBN 5-699-19924-1 (рос.)
• Е. Гениева. Правда факта и правда ви́дения // Вулф В. Орландо. Романы. — М.: ЭКСМО, 2006, ISBN 5-699-19924-1 (рос.)