Фойяїт

Фойяїт (англ. foyaite; нім. Foyait m) – мезо- і лейкократова плутонічна гірська порода лужного ряду, сімейства фельдшпатоїдних сієнітів, яка складається з нефеліну (20-30%), лужного польового шпату (40-60%), клінопіроксену (5-20%), амфіболу (10-18%), рідше – олівіну (до 2-3%). Акцесорні мінерали: лужні цирконосилікати, титаносилікати, силікофосфати, рідкісноземельні силікати, віліоміт, циркон тощо. Вторинні мінерали: содаліт, канкриніт, цеоліти та ін.

Структура середньозерниста, текстура масивна, такситова, трахітоїдна; колір світло-сірий, іноді зеленувато- або рожевувато-сірий. Сер. хім. склад (% мас): SiO₂ – 54,60; TiO₂ – 0,58; Аl₂O₃ – 20,80; Fe₂O₃ – 3,02; FeO – 1,98; МgО – 0,48; CaO – 1,71; Na₂O – 9-18; К₂О – 5,66. Фіз. властивості близькі до нефелінового сієніту та сієніту.

Фойяїти утворюють дрібні (до 10 км²) тіла, дайки, іноді великі (до 1300 км²) інтрузивні тіла трубоподібної, конічної форми; беруть участь у будові первинно-розшарованих комплексів. Фойяїти поширені на Кольському п-ові, в Прибайкаллі, в Ґренландії, Канаді та ін. В Україні зустрічається у Приазов’ї. Лейкократові фойяїти – сировина для скляної, цементної пром-сті.