Франс Кордова
Франс Кордова (фр. France Anne-Dominic Córdova; нар. 5 серпня 1947, Париж, Франція) — американська астрофізикиня, діячка науки та вищої школи. З 2014 року директор Національного наукового фонду. Емерит-президентка Університету Пердью і емерит-канцлерка Каліфорнійського університету в Ріверсайді, екс-віце-канцлерка Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, екс-шеф-вчена НАСА, також працювала в Університеті штату Пенсильванія і Лос-Аламоській національній лабораторії, заслужена професорка, National Associate of the National Academies.
| Франс Кордова | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
5 серпня 1947 (74 роки) Париж, Франція |
| Країна |
 США |
| Діяльність | астрономка, викладачка університету |
| Alma mater | Каліфорнійський технологічний інститут і Стенфордський університет |
| Заклад | Університет Каліфорнії, Смітсонівський інститут, Університет штату Пенсильванія і Каліфорнійський університет в Санта-Барбарі |
| Ступінь | доктор філософії |
| Членство | Американське астрономічне товариство[1] і Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди | |
 Франс Кордова у Вікісховищі | |
Біографія
Латиноамериканка. Виросла в Каліфорнії в багатодітній родині — старшою з 12 дітей; батько — мексикано-американець Фредерік Кордова, мати — ірландка-американка Джоан Макгіннес; сім'я повернулася з Європи в США в 1953 році[2].
Закінчивши Стенфордський університет (бакалавр англійської мови cum laude, 1969), зайнялася журналістикою, співпрацювала в LA Times. У 1979 році отримала ступінь доктора філософії з фізики в Каліфорнійському технологічному інституті, перед тим попрацювавши там і в MIT. Потім працювала астрофізиком в Лос-Аламоській національній лабораторії, досліджуючи білі карлики і пульсари, досягла там посади заступника груп-лідера з астрономії та астрофізики (в 1988 році). Там же познайомилася з майбутнім чоловіком і вийшла заміж. У 1989—1993 рр. професорка і завідувачка кафедри астрономії та астрофізики Університету штату Пенсильванія. У 1993—1996 рр. шеф-вчена НАСА, наймолодша і перша жінка на цій посаді. З 1997 року професорка фізики і віце-канцлерка з досліджень Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, а з 2002 року канцлерка Каліфорнійського університету в Ріверсайді. З 2007 року президентка Університету Пердью, з 2012 року емерит-президентка.
Була головою Ради регентів Смітсонівського інституту (з 2012, член з 2009), піклувальницею Клініки Майо, членом Національної наукової ради, входила до ради директорів Science Applications International Corporation. Член Американської академії мистецтв і наук, фелло Американської асоціації сприяння розвитку науки і Association for Women in Science.
Відзначена вищою відзнакою НАСА — медаллю NASA Distinguished Service Medal (1996), Kilby International Award (2000), Distinguished Alumna Стенфорду (2007), Citation for Leadership and Achievement від Council for Scientific Society Presidents (2018), введена в Зал слави лідерства в STEM журналу US News (2018)[3]. Удостоєна кількох почесних докторських ступенів.
Опублікувала понад 150 наукових робіт.
Заміжня за Крістіаном Фостером, має двоє дітей.