Франческо Ла Роза

У дорослому футболі дебютував 1947 року виступами за нижчолігову команду «Лавено-Момбелло», в якій провів два сезони.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу Серії А «Про Патрії», до складу якої приєднався влітку 1949 року. Відіграв за команду з містечка Бусто-Арсіціо наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Про Патрія», був основним гравцем атакувальної ланки команди.

З 1952 року по сезону Ла Роза провів у клубах «Трієстина» та «Палермо», після чого 1954 року повернувся до «Про Патрії». Цього разу провів у складі команди ще три сезони.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Сондріо», за команду якого виступав протягом 1957—1961 років.

16 липня 1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в рамках футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі[2], розгромивши збірну США (8:0). 21 липня Франческо провів свій другий матч на турнірі, в якому Італія поступилась угорцям 0:3 і вилетіла зі змагань. Після цього більше за збірну Ла Роза не грав.