Фуйо

Фуйо (Fuyo, яп. 芙蓉) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Фуйо»
芙蓉
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Вакатаке»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Fujinagata у Осаці
Закладено	16 лютого 1922
Спущено на воду	23 вересня 1922
Введено в експлуатацію	16 березня 1923
На службі	1923 – 1943
Загибель	20 грудня 1943 потоплений у Південнокитайському морі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	900
Довжина	85,3 м
Ширина	7,9 м
Осадка	2,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	21500 к.с. (16 МВт)
Швидкість	36 вузлів
Дальність плавання	3 000 миль (5 600 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	110
Озброєння
Артилерія	3 (3×1) × 120-мм / 45 калібрів гармат Тип 3
Торпедно-мінне озброєння	4 (2х2) × 533-мм торпедних апаратів 20 мін
Зенітне озброєння	2 × 7,7-мм кулеметів

20.12.43

Район потоплення «Фуйо»

Корабель, який став сьомим серед есмінців типу «Вакатаке», спорудили у 1923 році на верфі компанії Fujinagata у Осаці.

У травні 1938-го під час Другої японо-китайської війни Фуйо брав участь в операції проти порту Амой (Сямень), розташованого біля південного входу до Тайванської протоки. Всього тут задіяли загін із 1 важкого крейсера, 4 легких крейсерів та 10 есмінців, проведені яким бомбардування допомогли десанту морських піхотинців оволодіти Амоєм за дві доби.

На момент вступу Японії у Другу світову війну Фуйо відносився до 32-ї дивізії ескадрених міноносців, яка підпорядковувалась військово-морському округу Чінкай (Chinkai Guard District), призначеному для операцій в районі корейського узбережжя.[1]

21 – 26 січня 1942-го Фуйо та 2 інші есмінці дивізії і легкий крейсер супроводили з японського порту Муцуре до Мако (важлива база на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки) 19 транспортів, які перевозили війська для майбутнього десанту на схід Яви.

18 – 22 лютого 1942-го Фуйо охороняв на переході з Муцуре до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) 7 транспортів, які перевозили підрозділи, призначені для подальшого транспортування у Бірму.

10 квітня 1942-го Фуйо перевели до 13-ї дивізії, яку в свою чергу включили до 1-го ескортного дивізіону Флоту Південно-західної зони (створений для контролю над окупованими територіями Південно-Східної Азії). З другої половини квітня есмінець майже три місяці водив конвої між Муцуре та Мако, при цьому у червні він також здійснив рейс Муцуре – Маніла – Мако з конвоєм RIKU.

17 – 22 липня 1942-го Фуйо супроводив конвой з Мако до Кап-Сен-Жак (наразі Вунгтау на півдні В’єтнаму), після чого з 23 липня по 30 серпня тричі пройшов з ескортною метою з Кап-Сен-Жак до Сінгапуру та назад. 3 – 8 вересня есмінець повернувся із черговим конвоєм з Кап-Сен-Жак до Мако, після чого до завершення року працював на трасі між Мако та Манілою. Під час останніх рейсів Фуйо неодноразово затримувався в районі головного  міста Філіппін та займався патрульно-ескортною службою в цьому районі. На протязі січня – лютого 1943-го Фуйо провадив конвої між Формозою та південним В’єтнамом, а один раз також зробив круговий рейс між Кап-Сен-Жак та Сінгапуром. В березні есмінець перейшов на трасу Формоза – Японія, а 5 квітня прибув до Майдзуру (обернене до Японського моря узбережжя Хонсю) та до середини травня проходив тут ремонт.

24 травня – 10 червня 1943-го Фуйо супроводив конвої з Моджі через Такао до Маніли, після чого його залучили до рейсів на схід Нідерландської Ост-Індії та захід Мікронезії. Як наслідок, з 14 червня по 9 серпня він пройшов з конвоями по маршруту Маніла – Балкіпапан (центр нафтовидобутку на сході Борнео) – Маніла – Такао – Маніла – Таркан (ще один центр нафтової промисловості на сході Борнео) – Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) – Маніла – Мако. Далі Фуйо відвідав Японію, 29 серпня – 3 вересня пройшов з конвоєм із Моджі до Мако, а з 7 вересня по 3 жовтня здійснив ще один конвойний похід до Мікронезії по маршруту Такао – Маніла – Палау – Маніла – Такао.

6 – 27 жовтня 1943-го Фуйо ескортував конвої з району Формози до Кап-Сен-Жак та назад, а 30 жовтня – 3 листопада провів конвой з Такао до Маніли. З 4 по 11 листопада есмінець супроводжував конвой HI-17 на його завершальній ділянці переходу з Маніли до Сінгапуру, а 15 – 23 листопада провів звідти у Манілу HI-18 (після чого цей конвой продовжив свій шлях до Японії у супроводі іншого есмінця). 26 – 28 листопада 1943-го Фуйо самостійно прослідував до Такао, а з 29 листопада по 13 грудня здійснив звідти круговий рейс у охороні конвоїв до Маніли.

17 грудня 1943-го Фуйо повів на південь черговий конвой з Такао до Маніли. 20 грудня вже на підході до останньої есмінець був поцілений двома торпедами з американського підводного човна USS Puffer та затонув всього за пару хвилин.[2]