Фідель (музичний інструмент)

Фідель (нім. Fiedel, Fidel; фр. viele, vielle; лат. viela, viella, віела) — позначення групи струнних смичкових інструментів, широко поширених в середньовічній Європі.

Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанської рукописи (Бібліотека Ескоріал, Ms. J. b. 1), близько 1300 року

Найдавніші зображення Фіделя датуються VIII-IX ст., зокрема зображення на книжковій палітурці зі слонової кістки в Луврі; в Утрехтській арфі датуються бл. 860 роком. До IX століття належать перші текстові свідоцтва. Нормативним вважається вид, який фідель придбав у XII-XIII століттях: овальний корпус, C-подібні резонаторні отвори, пряма шийка. У XIII-XIV століттях у західній Європі фідель вважався багатофункціональним інструментом, придатним і для сольної гри і для акомпанементу. Єронім Моравський у другій половині XIII століття описує Віел як 5-струнний інструмент, який різними музикантами налаштовується по-різному: (1) G-d-g-d1-d1 (струна d описується як бурдон); (2) G-d-g-d1-g1; (3) G-G-d-c1-c1 (у цих налаштуваннях можливо нижня за теситурою струна - також Бурдон). Йоан де Грокейо (бл.1300) поміщає віелу на верху вибудованої ним ієрархії музичних інструментів, супроводжуючи своє судження такими аргументами:

Серед усіх розглянутих нами струнних інструментів найцінніша віела. Бо як розумна душа в силу притаманної їй спроможності (virtualiter) містить в собі інші природні форми, [і як] чотирикутник [містить у собі] трикутник, а більше число менше, так і віела з властивою їй особливістю (virtualiter) обіймає інші інструменти. І хоча деякі інші інструменти в більшій мірі сприяють рухам людської душі (як, наприклад, на бенкетах, іподрому і турнірах - бубон та труба), все ж саме на віелі відмінність всіх музичних форм відчувається більш тонко (subtilius). <...> Справжній майстер виконає на віелі будь-яку музику, пісню і взагалі будь-яку музичну форму.