Фідер (риболовля)

Фідерні вудилища поділяються на кілька категорій, що визначаються за тестом вудилища . Тест вудилища — максимальна вага грузила, яке рекомендується використовувати з цим вудлищем. Варто враховувати, що при використанні годівниці до ваги самої годівниці варто додати ще вагу прикормки, а це приблизно 20-30 грамів.

Крім тесту вудилища розрізняються ще і по строю:

Одним з головних факторів риболовлі є залучення та утримання риби на місці лову. Для таких цілей при ловлі фідером (та і при будь-якій іншій ловлі мирної риби) використовується прикормка. Корм набивається у спеціальну годівницю, що має форму клітки. При виборі корму для риболовлі необхідно враховувати безліч факторів, і один з них — це клейкість прикормки. При лові в стоячій воді можна використовувати пухкий ароматний корм, але якщо його ж використовувати на річці — то течія швидко знесе його і від корму нічого не залишиться. Для цього на річках використовують більш клейкі прикормки, обтяжуючи їх землею або глиною.

Крім рослинних складових, в корм додають тваринний компонент: дрібного «кормового» мотиля або дрібного опариша . Риба обожнює цих комах і їх наявність у прикормці приверне рибу не тільки запахом, а й рухом.

У фідерній ловлі використовуються як монофільна ліска, так і плетений шнур. У кожного з них є як переваги, так і недоліки: Монофільна ліска має гарну розтяжність, що дозволяє знизити навантаження на вудилище під час ривків риби. Однак розтяжність монофільної ліски погіршує чутливість вудки при клювання. Монофільна ліска також дешевша, ніж плетений шнур. Плетений шнур практично не розтягується, тому з ним чутливість при клюванні вище, але більше і навантаження на вудилище при веденні. Плетений шнур також міцніший за монофільні ліски, тому є можливість застосовувати шнури меншого діаметра в порівнянні з монофільною ліскою. Для ловлі фідером великого коропа, а також для ловлі надлегким фідером (пікером) на невеликій дистанції частіше використовується монофільна ліска.

При використанні плетеного шнура в якості основної ліски, щоб компенсувати нерозтягування шнура і знизити навантаження на вудилище, а також щоб захистити плетений шнур від обривів через стирання найближчої до годівниці ділянки об кам'янисте дно зазвичай після шнура застосовують вставку з монофільної ліски, що має назву «шок-лідер». Шок-лідер роблять довжиною приблизно рівною двом довжинам вудилища. На шок-лідер вже в'яжуть оснастку.

Найпростішими оснащеннями є патерностер Гарднера, симетрична петля та несиметрична петля . Їх легко можна зв'язати самому з ліски, не застосовуючи жодних трубочок та інших сторонніх матеріалів. Оснащення має бути вкрай просте і ефективне. У спортивній ловлі застосовується виключно оснащення Running Rig (часто помилково називається In-Line) без стопора вище годівниці для вивільнення риби при обриві снасті. Він досить простий, але при цьому дуже дієвий при ловлі коропа та білої риби. Оснащується знімним грузилом, яке можна замінити на легку годівницю. Пристосування добре підходить для риболовлі у стоячій воді[2].

Окремо можна виділити оснащення з годівницею типу «Method», конкретніше з її різновидом, що називається «Flat». Вона являє собою плоский груз з пластиковими ребрами, що грають роль контейнера для підгодовування, яке при ловлі таким способом істотно більш в'язке, ніж зазвичай. Повідець оснащення Method/Flat короткий, зазвичай не довший 10 см, а гачок встромляється безпосередньо в масив прикормки. Даний тип оснастки застосовується в основному для лову коропа і білого амура, хоча може бути використаний і для великого карася, ліня, ляща та інших видів[3].

Маркерний грузик

Як правило приїжджаючи на водойму рибалки насамперед готують корм із сухих сумішей. Далі, поки корм настоюється переходять до підготовки снастей та іншого обладнання, а саме: крісло, садок, підсак та ін. Крім робочого місця необхідно знайти у водоймищі робочу точку: для цього маркерним грузиком «простукують» дно, на предмет знаходження якихось нерівностей. Грузик що тягнеться по дну добре передає рельєф дна разом з його твердістю. Після якісного проміру рибалка може скласти уявлення про характер дна водоймища, яке знаходиться перед ним. А знаючи дно, неважко вибрати перспективну точку та працювати саме з нею. Перед самим ловом корм зволожується до робочого стану і приступають до ловлі[4].

На початку лову в ту саму точку необхідно закинути кілька годівниць з прикормкою — так зване стартове загодовування, щоб якнайшвидше приманити рибу, а надалі можна вже не так шуміти і не лякати рибу великими годівницями. Одним із основних факторів є точність закидів. Для цього закидання має здійснюватися через голову. Мітка визначається за двома складовими: дальність (виставляється зачепом ліски за кліпсу шпулі котушки) та кут. Для визначення кута, як правило, вибирається якийсь орієнтир на протилежному березі (дерево, труба, лампочка тощо).), і при кожному наступному закиданні необхідно дотримуватись саме цього орієнтира. При закиданні комель вудилища необхідно спрямовувати на орієнтир і не збиватися з нього. Як правило, куди спрямований комель — туди ж летить і годівниця (якщо вітру немає). Таким чином, годівниця щоразу опускатиметься в одну точку. Варто відзначити, що прикормку необхідно зволожувати так, щоб при кожному діставанні снасті з води годівниця була порожньою. Весь корм має залишатися на дні.

Таких чинників багато. Починаючи від погоди, на яку нарікає безліч рибалок, закінчуючи гачками та товщиною ліски на повідку. Якщо при ловлі клювання слідує одне за одним, але підсікти рибу не вдається — то тут слід задуматися про те, що або довжина повідця неправильна, або гачок має неправильну форму, або він занадто великий для такої риби. Якщо ж клювати зовсім перестало, то в цьому випадку найкраще утоншувати снасть: тобто ставити дрібні гачки на тонких (аж до 0,08 мм) повідцях. Якщо риба в цьому місці є — вона обов'язково має дати знати про себе. Якщо цього не відбувається, то деякі рибалки користуються спеціальними ароматизаторами насадки. Варіантів ароматів — не порахувати. Іноді може спрацювати і анісове масло, а іноді сягає екзотичних ароматів «краб-черепашка», що є у продажу.

2 вересня 2011 року збірна України з фідеру здобула срібні медалі на чемпіонаті світу з лову риби фідером в Італії на річці Тібр у містечку Монтемоліно. Чемпіоном світу в особистому заліку став українець Олексій Страшний. Бронзова медаль також у спортсмена з України Олега Бойова.