Фішман Яків Мойсейович

Яків Мойсейович Фішман (рос. Яков Моисеевич Фишман, 11 квітня 1887 — 16 липня 1961) — російський революціонер, політичний і військовий діяч, вчений-хімік, а також представник радянських спецслужб.

Фішман Яків Мойсейович
Народився 11 квітня 1887(1887-04-11)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 16 липня 1961(1961-07-16) (74 роки)
Москва, СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Неапольський університет імені Фрідріха II
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Учасник Громадянська війна в Росії
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Нагороди

Біографія

Народився 11 квітня 1887 в Одесі. В 1904 році приєднався до партії лівих есерів. В 1905 році закінчив Рішельєвську гімназію.

В грудні 1920 року його — співробітника Розвідувального управління РСЧА — під прикриттям посади «завідувача експортом» включили до складу радянської економічної делегації, що відвідувала Італію.

1921 року Фішман став воєнним аташе при повноважному представництві в Італії. Займався організацією радянської резидентури в Римі, здобуванням секретних документів і зразків зброї.

1922 року переведений до Німеччини, де виконував аналогічні завдання.

1925 року, після повернення до СРСР, послідовно очолював Військово-хімічне управління РСЧА, науково-технічний комітет, створений з метою науково-дослідної роботи в оборонному комплексі держави.

Від 1928 р. керував Інститутом хімічної оборони

5 липня 1937 р. був арештований за справою «військово-есерівського центру». Слідство тривало майже три роки. 29 травня 1940 р. Військова колегія Верховного Суду винесла вирок: 10 років таборів. Позбавлення волі відбував в «Особливому технічному бюро», де керував групою арештантів, що працювали над конструюванням нової моделі протигаза.

У 1947 р., після звільнення, отримав призначення на посаду завідувача кафедри хімії Саратовського інституту механізації сільського господарства.

1948 року переїхав до Умані, де працював доцентом місцевого сільськогосподарського інституту.

У квінтні 1949 р. повторно арештований за старим обвинуваченням. Заслання відбував у Норильську.

Реабілітований у 1955 році.[1]

Примітки

  1. Вронська, Тамара (2019). Повторники: приречені бранці ГУЛАГу (1948-1953 рр.) (Українською). Темпора. с. 135–136. ISBN 978-617-569-400-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.