Хагуро-Мару

Хагуро-Мару (Haguro Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил в архіпелазі Бісмарка.

Історія
Японія
Назва: Хагуро-Мару (Haguro Maru)
Власник:
  • Itaya Shosen
  • Імперський флот Японії
Будівник: Yokohama Dock
Будівельний номер: 171
Завершений: 1928
Доля: 13 січня 1944 потоплене при слідуванні від Рабаулу на Трук
Основні характеристики
Тип: вантажне
Тоннаж: 3353 GRT
Довжина: 103,6 м
Ширина: 14,9 м
Осадка: 7,8
Двигуни: 1 паровий двигун потрійного розширення, 392 к.с. (на гвинті)
Швидкість: 10 вузлів
13.01.44
Місце потоплення Хагуро-Мару

Хагуро-Мару спорудили в 1928 році на верфі Yokohama Dock у Йокогамі на замовлення компанії Itaya Shosen.

23 жовтня 1943-го судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії.[1]

1 листопада 1943-го воно вийшло з Йокосуки у складі конвою № 3101 та попрямувало на схід Каролінських островів до атолу Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 12 листопада після атаки підводного човна конвой розділився на дві частини. Хагуро-Мару прибув до Труку разом з другим ешелоном 14 листопада.[2]

27 листопада 1943-го судно у складі конвою № 1272 вийшло з Труку, а 4 грудня прибуло до Рабаулу — головної передової бази у архіпелазі Бісмарка, з якої протягом кількох років велись операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

Ввечері 11 січня 1944-го Хагуро-Мару вирушило у зворотній шлях до Труку в складі конвою № 2112. 13 січня за кілька десятків кілометрів на захід від острова Новий Ганновер конвой став ціллю для американських літаків B-24, котрі потопили Хагуро-Мару. При цьому загинули 10 пасажирів та 8 членів екіпажу.[3][4]

Примітки
  1. Haguro Maru (+1944).
  2. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2020.
  3. Japanese Subchasers. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2020.
  4. Japanese Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.