Хакадзе

Хакадзе (Hakaze, яп. 羽風) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

Хакадзе
羽風
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Мінекадзе»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Mitsubishi у Нагасакі
Закладено	11 листопада 1918
Спущено на воду	21 червня 1920
Введено в експлуатацію	16 вересня 1920
На службі	1920 – 1943
Загибель	21 січня 1943 потоплений біля Кавієнга
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1345
Довжина	102,6 м
Ширина	9,0 м
Осадка	2,9 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 4 парові котла
Потужність	38500 к.с. (28,7 МВт)
Швидкість	39 вузлів
Дальність плавання	3 600 миль (6 700 км) на швидкості 14 вузлів
Екіпаж	148
Озброєння
Артилерія	4 × 120-мм / 45 калібрів гармат (2 х 120-мм після передвоєнної модернізації)
Торпедно-мінне озброєння	* 6 (3х2) × 533-мм торпедних апаратів (1х2 після передвоєнної модернізації) 20 мін 36 глибинних бомб (передвоєнна модернізація)

23.01.43

Район потоплення Хакадзе

Корабель, який став четвертим (за датою закладання) серед есмінців типу «Мінекадзе», спорудили у 1920 році на верфі компанії Mitsubishi у Нагасакі.

На момент вступу Японії до Другої світової війни Хакадзе належав до 34-ї дивізії ескадрених міноносців, проте діяв окремо від інших двох її кораблів. Якщо останні використали у операціях на Філіппінах, то Хакадзе зустрів війну в районі Кап-Сен-Жак (в’єтнамський Вунгтау), де діяв у інтересах 22-ї повітряної флотилії. Відомо, що з 21 грудня 1941 по 19 січня 1942 його залучали до транспортування матеріальних запасів авіації між Кап-Сен-Жак та Мірі і Кучінгом (центри нафтовидобутку на острові Борнео, які були захопені на початку японського наступу у Південно-Східній Азії). Після цього до кінця січня Хакадзе продовжував транспортну службу, але тепер вже між Кап-Сен-Жак та Кота-Бару на східному узбережжі півострова Малакка, а у лютому здійснював перевезення в межах операції по висадці на схоід Суматри, під час яких побував у Кучинзі, на островах Анамбас (дві з половиною сотні кілометрів на північний схід від Сінгапуру) та Бангка (біля узбережжя Суматри неподалік від центру нафтовидобутку Палембангу).

З 21 лютого 1942-го Хакадзе на протязі двох тижнів ніс патрульно-ескортну службу біля островів Бангка, а 5 – 9 березня прослідував через Кучінг до Бангкоку. Після двох тижнів патрульно-ескортної служби у Сіамській затоці, есмінець 23 – 25 березня перейшов до Сінгапуру для виконання таких же завдань. Є дані, що 15 квітня Хаказе знаходився у Сайгоні (наразі Хошимін у В’єтнамі), де отримав певні пошкодження при нальоті американської авіації.[1]

18 – 30 квітня 1942-го Хакадзе з ескортними функціями прослідував з Сінгапуру  через Палау (важлива база на заході Каролінських островів) до Рабаулу – головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Є дані, що 5 – 9 травня есмінець виходив звідси для підтримки операції по оволодінню Порт-Морсбі, яку довелось скасувати після битви у Коралловому морі. 12 – 23 травня Хакадзе перейшов через Палау до Майдзуру, де став на доковий ремонт

З середини червня 1942-го есмінець узявся за супроводження конвоїв між Японією та Сайпаном (Маріанські острова). 25 липня – 2 серпня Хакадзе супроводив конвой з Сайпану на Хахадзіму (острови Огасавара) та назад, а вже 3 серпня рушив з Маріанських островів разом з конвоєм до Рабаулу.

Коли 8 серпня конвой досягнув пункту призначення, союзники вже висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал. Як наслідок, Хакадзе надовго залишився цьому регіоні (аж до своєї загибелі), де переважно ніс патрульно-ескорту службу. Так, відомо, що з 26 серпня по 4 вересня 1942-го він виконував ці завдання в районі між Рабаулом, Букою (порт на однойменному острові біля північного узбережжя значно більшого острову Бугенвіль) та якірною стоянкою Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення Бугенвіля, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід). 16 вересня Хакадзе зустрічав ескортний авіаносець «Тайо» (доставляв літаки з Філіппін та 17 вересня прибув до Кавієнгу – другої за значенням японської бази у архіпелазі Бісмарка на північному завершенні острова Нова Ірландія[2]), а з 18 вересня по 1 жовтня ніс патрульно ескортну службу в районі Кавієнг – Рабаул – Шортленд.

2 – 10 жовтня 1942-го Хакадзе виконував завдання із транспортування матеріальних запасів авіації, прослідувавши з Рабаулу до атолу Джалуїт (Маршаллові острова), а звідти до Шортленду. 13 жовтня есмінець здійснив транспортний рейс до затоки Реката-Бей на північному узбережжі острова Санта-Ісабель (центральна частина Соломонових островів), де знаходилась база японської гідроавіації. 11 листопада Хакадзе доправив з Шортленду до Мунди (острів Нью-Джорджія в центральній частині Соломонових островів) бійців 6-го батальйону морської піхоти ВМБ Сасебо та передову партію персоналу для створення аеродрому[3] (велика віддаль від японських баз до Гуадалканалу заважала ефективній підтримці операцій зі сторони авіації). 17 та 22 листопада Хакадзе здійснив ще два транспортні рейси до Мунди, а 24 та 27 листопада супроводжував сюди конвої.

З 29 листопада 1942-го есмінець знову узявся за патрульно-ескортну службу між Шортлендом, Букою, Рабаулом та Кавієнгом. 23 січня 1943-го Хакадзе вийшов із Кавієнгу супроводжуючи гідроавіаносець «Акіцусіма». Біля південного входу до протоки, що розділяє острови Нова Ірландія та Новий Ганновер, есмінець був торпедований та потоплений американським підводним човном USS Guardfish. Загинуло 13 членів екіпажу, ще 124 урятував «Акіцусіма».[4]