Хале Асаф

Автопортрет Хале Асаф.

Донька голови Османського апеляційного суду. Через важку хворобу Хале у п'ять років зробили операцію на печінці, від наслідків якої вона страждала все життя. Закінчила приватний французький ліцей в Стамбулі[1], там вивчила англійську і французьку мови.

У 1919 році була відправлена в Рим до тітки, від неї отримала перші знання в живописі. Наступного року опинилася в Парижі, там брала уроки малювання у товариша родини Намика Ісмаїла. Коли Асаф підросла, родина відправила її на навчання до Берліна. Незважаючи на загострення хвороби, яка вимагала проведення операції на легенях, Асаф здала іспити на вступ до Прусської академії мистецтв і стала ученицею Артура Кампфа. Незважаючи на проблеми в сім'ї, успішно навчалася в Академії. У 1924 році деякі роботи Асаф були опубліковані в невеликому мистецтвознавчому журналі.

Після закінчення війни в Туреччині повернулася на батьківщину і вступила до ліцею мистецтв, серед її однокурсників були Фейхаман Дуран і Ібрахім Чаллыи. Приблизно в цей же час мати Асаф померла від туберкульозу, і в пам'ять про неї Хале змінила своє прізвище Саліх на Асаф — дівоче прізвище матері. Незабаром після цього Асаф виграла стипендію міністерства освіти на навчання в Європі.

Вона навчалася у Мюнхенській академії мистецтв, її викладачем був Ловіс Корінт. У 1926 році картини Асаф виставлялися на Галатасарайській виставці — великому заході для художників, що проводився в Стамбулі з 1916 по 1951 роки[2]. В 1927—1928 роках Асаф навчалася у Андре Лота в паризькій академії Гранд-Шомьєр, а також брала приватні уроки у Ісмаїла Хакко Ойгара. Ойгар також став нареченим Асаф.

Життя в Бурсі

Вид на Бурсу.

Асаф і Ойгар разом повернулися до Туреччини і оселилися в Бурсі. Асаф викладала у педагогічному коледжі та інституті мистецтв[2]. У 1929 році Асаф з чоловіком брали участь у створенні Асоціації незалежних художників і скульпторів. Через космополітичну атмосферу, в якій виросла Асаф, її життя у провінційній Бурсі було важким. Одного разу Асаф втратила свідомість після нападок базарного натовпу, які назвали її картини образливими. Домовившись з художником Мамхутом Джудойю, Асаф вдалося покинути Бурсу. Джуда замість Асаф почав викладати в ліцеї, а Асаф замість Джуди — у Стамбульській академії витончених мистецтв. Втім, меланхолізм Асаф залишився незмінним і в 1931 році вона в самоті повернулася в Париж.

Наприкінці того ж року Асаф вчергове знадобилось хірургічне втручання. Під час одужання вона познайомилася з італійським художником Антоніо Аніанте, йому належала «Галерея-бібліотека молодої Європи», і Аніанте запропонував Асаф обійняти там посаду директора[2]. До цього часу вони проживали спільно. У 1934 році через неприязнь Аніанте до Муссоліні його книги були заборонені, а Галерея закрита.

31 травня 1938 року Хале Асаф померла від раку[1].

Частина картин Асаф були знищені під час Другої світової війни, а доля тих, що залишилися у Аніанте, який помер у 1983 році, неясна. Деякі з картин опинилися у турецьких колекціонерів. У 2001—2002 роках проводилося дослідження, в ході нього вдалося встановити місцезнаходження менше 30 картин Асаф, втім, причиною цього може бути небажання приватних колекціонерів ділитися інформацією[1].