Хлопчик у смугастій піжамі

Історія, що відбувається на тлі Другої світової війни, розказана від імені 9-річного німецького хлопчика Бруно, який безтурботно живе в прекрасному п'ятиповерховому будинку в Берліні разом зі своєю родиною і друзями. Одного разу Бруно приходить додому і виявляє, що покоївка Марія складає його речі у валізу, а сім'я змушена переїхати у загадкове місце Геть-Звідси, бо у батька нове важливе службове призначення. Нове місце Бруно зовсім не подобається, він нудьгує, хоче грати, але немає з ким. Тоді він вирушає досліджувати територію, яка виднілася йому з вікна, де люди розгулювали в однакових смугастих піжамах. Там він і зустрів свого нового друга — єврейського хлопчика Шмуля, що перебував по іншу сторону огорожі. Виявилося, що обидва хлопці народилися в один і той же день, і, як здавалося Бруно, у них багато спільного. Вони регулярно зустрічалися біля огорожі, але час ішов і батьки вирішили, що Бруно з мамою і сестрою повинні виїхати назад до Берліна. Хлопчик йде попрощатися зі своїм другом. Саме в цей момент Бруно приходить божевільна думка — допомогти Шмулю розшукати батька. Переодягнувшись, він стає схожим на інших в'язнів і в такому вигляді пробирається за огорожу.

Бруно — головний герой, дев'ятирічний німецький хлопчик, який ще мало розуміє, що коїться навколо нього.

Шмуль — новий друг Бруно, який живе за колючим дротом.

Ральф — батько Бруно, військовий офіцер, прагне зробити кар'єру, тому з радістю погоджується на переїзд, незважаючи на думку інших членів сім'ї.

Ельза — мати Бруно.

Гретель — сестра Бруно.

Фюрор — начальник Ральфа, який і направляє його на службу у віддалений табір.

• «Іноді життєві обставини не залишають нам вибору, змушуючи робити те, що нам, можливо, не до душі».
• «— Ми як близнюки, — сказав Бруно.
•    — Є трохи, — погодився Шмуель».
• «І тут він зробив щось, що було зовсім не в його характері: взяв тоненьку руку Шмуеля і міцно потиснув. — Тепер ти мій найкращий друг, Шмуель. Мій вірний друг на все життя».
• «Не думай про біль, і він сам пройде».
• «Розумному і невдача про запас».
• «Дім — не просто вулиця, або місто, або навіть будівля, складена з цеглин та вапна. Дім там, де твоя сім'я».
• «Якщо хтось ночами дивиться на небо, це ще не означає, що ми маємо справу з астрономом».
• «Але мені здається, що куди б я не поїхав, я завжди буду сумувати за людьми, яких залишив».
• «Звичайно, все це сталося дуже давно і ніколи більше не повториться. Не в наші дні і не в нашому столітті».

• «Іноді серед потоку книжок з'являється та, що пробуджує почуття, тривожить розум і надовго залишається в пам'яті. "Хлопчик у смугастій піжамі" — саме така книжка» (The Yorkshire Evening Post).
• «Дуже просто і абсолютно незабутньо. У цій книзі немає ніяких монстрів і страховиськ, але справжній жах завжди ховається в повсякденному» (Ireland On Sunday).
• «Сумна, глибока і розбурхуюча притча про людську чистоту, яка завжди по той бік добра і зла» (The First Post).
• «Маленький шедевр» (The Guardian).
• «Дивовижна річ, така проста і така легка, вона буквально розриває душу» (The Irish Times).

У 2008 році режисер Марк Герман зробив однойменну екранізацію твору.

Хлопчик у смугастій піжамі / Джон Бойн ; пер. з англ. Віктора Шовкуна. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 192 с. — ISBN 978-617-679-232-1[2].