Хора (філософія)

Хо́ра (дав.-гр. χώρα) — поняття філософії Платона, уявне місце між ейдосом і матерією, в якому умоглядне переходить в чуттєво сприймане, стаючи подобою ейдосу.

Хора в античній філософії

Буквальне значення слова «хора» — простір між двома місцями або межами; регіон, ділянка землі; орана земля. У Платона хора згадується в діалозі «Тімей». В розмові з Сократом і Критієм Тімей говорить про те, що стародавні Афіни були подобою космосу. Він роздумує, що між ейдосом і матерією необхідно ввести третій вид буття, щоб з його допомогою пояснити як ейдос реалізується в конкретних речах. Інакше всі речі мали би бути точними копіями ейдосу, чого не буває[1]. Хора деформує ейдос, надаючи кожній речі унікальності, вона — пасивна протоматерія, в якій ейдос лише «відтискається» з неминучими огріхами. Ця недосконалість зумовлює різноманітні «дрижання» матерії, такі як тремтіння вогню чи хвилювання води. Поява речей стає можливою завдяки дії ейдосу на хору. Сама по собі хора не є чимось конкретним, у Платона її описано як подобу «лона», «годувальниці», проте хора не має самостійного буття. Породжуючи речі, вона стає подібна до них, але завжди є дечим іншим. Будь-яка річ є зображенням, вказуючи не на саму себе, а на дещо інше — на ейдос, що тотожний собі самому і тому має істинне буття. Хора ж недоступна для сприйняття — ні чуттєвого, ні умоглядного, — про неї можливо дізнатись тільки за проявами[2][3].

Хора в постмодерній філософії

Юлія Кристева розуміла під хорою «перед-мову», намір повідомлення, котрий ще не виражений, не має логічних і лінгвістичних форм, у якому ще не розрізнено означуване і знаки, але який вже відрізняється від мовчання. Хора в Крістьєвої — рівень діяльності лібідо, на якому несвідоме переходить у свідоме, семіотична енергія, що провокує комунікацію[4].

У Жака Дерріди хора — це «абсолютно інше», відсутність сенсу, де потенційно можливо все, але сама вона не є нічим із цього. Хору можливо описати через метафори за тим, що вона в собі містить, проте не дати їй визначення, адже хора цілком відмінна від усього відомого людині. Вказівка на хору виникає в момент, коли хора зникає, тож хора непізнавана, тільки за її впливом можна дізнатися про її існування. Саме слово «хора» — це назва без означуваного, «порожній» знак[5][3].

Примітки
  1. Платон. Тімей 48а-52а
  2. Grondin, Jean (31 січня 2012). Introduction to Metaphysics: From Parmenides to Levinas (англ.). Columbia University Press. с. 51. ISBN 9780231527231.
  3. Souders, Michael (22 травня 2013). Khôra, invention, deconstruction and the space of complete surprise. OSSA Conference Archive. Процитовано 11 липня 2019.
  4. Margaroni, Maria (2005). "The Lost Foundation": Kristeva's Semiotic Chora and Its Ambiguous Legacy. Hypatia: A Journal of Feminist Philosophy 20. Wiley-Blackwell. с. 78–98.
  5. Дьяков А. В (2008). Хорология Деррида. Заметки на полях. ХОРА 4. Санкт-Петербург. с. 81–90.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.