Хребет Королеви Олександри

Хребет являє собою ланцюг куполоподібних вершин, що піднімаються над поверхнею льодовикового щита, які чергуються з вершинами у вигляді конічних піків. Довжина хребта становить близько 160 км і він простягся з півночі — північного сходу на південь — південний захід. Ширина становить близько 65 км. Найвища точка — гора Кіркпатриік (4 528 м).[1] Це найвищий хребет Трансантарктичних гір, та другий за висотою — в Антарктиці, після хребта Сентінел, у горах Елсворт (максимальна висота 4 892 м). На південному сході від хребта, розділений льодовиком Бірдмора, лежить Хребет Королеви Мод, а на північному заході — за льодовиком Лав — Хребет Королеви Єлизавети.

Найвищі вершини хребта Королеви Олександри:[2][3]

Хребет був відкритий у 1908 році британською антарктичною експедицією (1907-1909) Ернеста Шеклтона і названий на честь англійської королеви Олександри. Хребет має також і інші, альтернативні назви: «Гори Олександри», «Хребет Олександри», «Гори Королеви Олександри».[1]

Шеклтон із групою дослідників, а пізніше Британська антарктична експедиція 1910–1913 р. під керівництвом Роберта Скотта, зібрали в цих горах зразки порід, які містили скам'янілості багатоклітинних організмів. Відкриття багатоклітинних форм життя поблизу Південного полюсу були додатковими доказами, які підтверджували наукову гіпотезу опубліковану в 1910 і в 1912 роках про теорію дрейфу континентів.

• Хребет королеви Олександри // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)