Християнський реалізм

Християнський Реалізм з філософської точки зору розроблений теологом (богословом) і світським інтелектуалом Рейнхольдом Нібуром (англ. Karl Paul Reinhold Niebuhr)  в кінці 1940-х і на початку 1950-х років. Нібур стверджував, що Царство Боже не може бути реалізоване на Землі через те, що суспільство має вроджені  продажні тенденції (тобто схильність до корупції). Через ті несправедливості, які виникають на Землі, людина, таким чином, вимушена ставити під загрозу ідеал Царства Небесного на Землі. Нібур також стверджував, що людина була  вдосконаленою ілюзією, підкреслюючи гріховність людства в той час, коли світ зіткнувся з жахами подій часів Другої світової війни, правління  Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, і Голокосту. Християнський Реалізм  частково був реакцією на рух Соціального Євангелія. Величезна кількість політичних діячів були під впливом Християнського Реалізму, такі як Мартін Лютер Кінг, Гілларі Клінтон, Джиммі Картер, Барак Обама, Мадлен Олбрайт і Джона Маккейна.[1]

Політичний вплив

Християнський Реалізм спричинив сильний вплив на американську зовнішню і внутрішню політику в епоху холодної війни. Багато членів неоконсервативного руху наголошували успадковувати філософію Нібура, проте інші сперечалися, чи неоконсерватизм нехтує прихильністю Р. Нібура до соціальної справедливості.[2]

Перспективи християнського реалізму

"Християнський Реалізм не надихнув на гімни і на побудову  міцних інститутів. Це  було навіть не рухом, а, скоріше, реакція на Соціальне Євангеліє скерована  однією людиною, Рейнольдом Нібуром. Соціальне Євангеліє, навпаки, було рухом, який існував півстоліття і тривалою перспективою, яка проклала шлях до сучасного екуменізму, соціального християнства, руху за громадянські права, а також  сфери соціальної етики. " — Гері Дорріт[3]

Артур Шлезінгер-мол. в некролозі Нібуру в The New York Times писав "Нібур робить акцент  на пороці, який вразив моє покоління, виховане на оптимістичних переконаннях людини невинності і самовдосконалення. Ніщо не підготувало  нас до Гітлера і Сталіна, Голокосту, концтаборів і ГУЛАГ. Людська природа, мабуть, є схильною до зіпсованості… Традиційно, ідея крихкості і слабості людини привела до вимоги  поклоніння обраній владі. Але Нібур відкинув цей древній консервативний аргумент. Він показав, що призначена влада є більш схильною до спокус корисливості, самообману і самовдоволення. Влада повинна бути збалансованою владою ".

Християнський реалізм в 21 столітті

Після подій 11 вересня 2001, багато вчених мали  сумніви щодо світської основи політичного реалізму, особливо в умовах критики постмодернізму.[4] Чарльз Джонс з Кембриджського університету припустив, що міжнародне право і нормативна теорія допускають існування християнської  етики, незважаючи на комплекс  секуляризму, який пронизує теорію міжнародних відносин. Незважаючи на переконання  вчених Християнського Реалізму  спочатку пов'язаних з англійською школою, відродження інтересу до місця релігії в міжнародних відносинах спостерігається відносно недавно.[5]

Див. також
  • Політичний реалізм

Карл_Паул_Рейнольд_Нібур

Примітки
  1. God and Global Order | Cardus Policy in Public. Cardus.ca. Процитовано 26 травня 2016.
  2. Steinfels, Peter (26 травня 2007). Two Social Ethicists and the National Landscape. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 26 травня 2016.
  3. Society as the Subject of Redemption: The Relevance of the Social Gospel | Tikkun Magazine. www.tikkun.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 26 травня 2016.
  4. Recovering Christian Realism in "Terrifying Times" | Comment Magazine. www.cardus.ca. Процитовано 26 травня 2016.
  5. Reinhold Niebuhr. spider.georgetowncollege.edu. Процитовано 26 травня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.