Хуабень
Хуабень (话 本) — китайська міська народна повість, що виникла з усної оповіді. Відображала умонастрої і світорозуміння середніх і нижчих верств міського суспільства середньовічного Китаю: купецтва, торговців і ремісників, людей мистецтва, дрібного чиновництва. У широкому сенсі хуабень означає текст фольклорного походження.
Історія
Як особливий жанр писемної сюжетної прози виник в результаті діяльності китайських казкарів (шохуажень) в X—XIII століттях. Спочатку, представляли собою запис розповіді зі слів виконавця, або текст, за яким сказитель вів свою розповідь. Пізніше набули широкого поширення цілком самостійні авторські (або частково авторські) твори, написані в манері хуабень. У китайському літературознавстві вони іменуються «наслідування хуабень» (ні хуабень).
Від XV—XVI століть збереглися збірники «Хуабень з бібліотеки Хун Бяня» («Цінпін Шань тан хуабень») і «Столичне видання популярних повістей» («Цзінь бень тунсу сяошо»).
Посилання
- 570/mode/1up?view=theater Хуабень; «Цзінь гу ци гуань» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 564; 570.