Хуан Браво Мурільйо

Вивчав право в університетах Саламанки та Севільї. Після здобуття освіти мав адвокатську практику. Після смерті короля Фернандо VII Браво Мурільйо отримав пост деравного прокурора в провінційному суді Кадісу. 1835 року вийшов у відставку та знову присвятив себе адвокатській діяльності. У травні-серпні 1836 року був секретарем при голові уряду Франсіско Хав'єра де Істуріса.

22 вересня 1837 року був обраний до лав парламенту. 28 січня 1847 року Браво Мурільйо отримав пост міністра у справах помилування та юстиції в кабінеті Карлоса Мартінеса де Ірухо. Від 10 листопада 1847 до 31 серпня 1849 року очолював міністерство торгівлі, народної просвіти та громадських робіт у третьому кабінеті Рамона Марії Нарваеса. Одночасно він тимчасово виконував обов'язки міністра морського транспорту, а також міністра казни. В четвертому кабінеті Нарваеса Браво Мурільйо також був міністром казни.

15 січня 1851 року Браво Мурільйо сам очолив уряд, одночасно виконуючи обов'язки міністра казни й міністра юстиції.

Прихід до влади Бальдомеро Еспартеро та його партії прогресистів цілковито виключили Браво Мурільйо з політичного життя Іспанії. Тим не менше, на початку 1858 року він упродовж деякого часу займав пост голови парламенту й 1863 року за свої заслуги перед країною був обраний довічним сенатором Генеральних кортесів.

Іменем Браво Мурільйо має одна зі станцій Мадридського метрополітену.

• Василенко Ю. В. Хуан Браво Мурильо — управленец и идеолог // Ars administrandi. 2011. № 2.- С. 92-109 (рос.)

• Браво-Мурильо, Хуан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)