Хіє-Мару

Хіє-Мару спорудили у 1930 році на верфі Mitsubishi Heavy Industries у Йокогамі на замовлення компанії Nippon Yusen Kaisha.[1]

26 листопада 1941-го судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії.

Вступ Японії у Другу світову війну судно застало на Маршалових островах. До кінця грудня 1941-го воно побувало тут на атолах Кваджелейн, Джалуїт, Вот'є, а 30 грудня повернулось до Йокосуки.

У першій половині січня 1942-го Хіє-Мару вийшло з Японії та 22 січня прибуло до порта Давао на філіппінському острові Мінданао. У лютому воно перейшло звідси на острів Таракан (східне узбережжя Борнео), куди доставило обладнання для нафтовидобувної промисловості, а 28 лютого — 8 березня прослідувало до Йокосуки. На той час вже було вирішено переобладнати Хіє-Мару у плавучу базу підводних човнів.

З 9 березня по 25 квітня 1942-го судно пройшло необхідну модернізацію на верфі Yokosuka Navy Yard. Зокрема, воно отримало озброєння із чотирьох 150-мм гармат та двох установок спарених 13,2-мм зенітних кулеметів.

Хіє-Мару визначили як плавучу базу 8-ї ескадри підводних човнів, котру сформували на початку березня. При цьому вже у квітні японці перевели 5 субмарин ескадри до Пенангу для дій у Індійському океані, тоді як інші 6 мали провадити операції в Океанії. Останні у травні прийняли участь в невдалій операції по захопленню Порт-Морсбі (повертаючись з неї один човен загинув) та здійснили рейд на Сідней, при цьому Хіє-Мару продовжувала перебувати у Японії. Лише 11 червня плавбаза полишила Йокосуку та 19 червня прибула на Кваджелейн, куди невдовзі прийшли підводні човни ескадри, котрі діяли у Океанії. Втім, вже 25 липня 1942-го Хіє-Мару повернулась до Йокосуки і в той же період сюди прибули всі човни зі складу східного загону її ескадри.

20 — 26 вересня 1942-го Хіє-Мару здійснила перехід з Йокогами до Гонконгу, де прийняла на борт військовослужбовців та коней, котрих мали доправити до Рабаулу — головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. На той час вже півтора місяці тривала битва за Гуадалканал і японське командування спрямовувало у регіон все нові підкріплення. Того ж 26 вересня у складі першого ешелону конвою «Шитай» Хіє-Мару відпливла з Гонконгу і 10 жовтня прибула до місця призначення.

13 жовтня Хіє-Мару полишила Рабаул разом зі ще одним судном у супроводі тральщика W-15, проте вже наступного дня відділилась та самостійно попрямувала на схід Каролінських островів до атолу Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів).

15 жовтня 1942-го Хіє-Мару прибула на Трук, де залишалась протягом наступних шести місяців та забезпечувала дії підводних човнів. При цьому з жовтня по грудень до Океанії прибули 3 човни 8-ї ескадри.

21 березня 1943-го Хіє-Мару полишила Трук та 27 березня прибула до Йокосуки.

1 червня 1943-го Хіє-Мару вийшла з Куре та 10 червня прибула до Сінгапуру. Невдовзі вона опинилась у Пенанзі, де вже більше роки базувалась її 8-ма ескадра підводних човнів. Втім, Хіє-Мару не стало виконувати функцію плавучої бази, а вже 12 червня вирушило далі маючи на борту військовослужбовців 122-го піхотного полку та інженерні підрозділи 65-ї бригади.

24 серпня судно знаходилось в Манілі, звідки вийшло у складі конвою № 8283. 27 серпня конвой зайшов на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), звідки того ж дня вийшов далі на Трук, якого досяг 31 серпня.

3 — 7 вересня 1943-го Хіє-Мару разом зі ще одним транспортом прослідувала під охороною двох легких крейсерів на атол Кваджелейн (Маршалові острови). 19 лютого судно вийшло у рейс на атоли Мілі та Вот'є, 24 лютого повернулось на Кваджелейн, а наступного дня вирушило звідси у складі конвою № 7131. 26 — 29 лютого конвой перебував на атолі Джалуїт, а 3 жовтня прибув на Трук. На цей час наказом від 1 жовтня Хіє-Мару перекласифікували з плавбази на транспорт.

11 жовтня 1943-го судно полишило Трук у складі конвою та 18 жовтня прибуло до Шанхаю. Тут воно прийняло на борт 2100 військовослужбовців (переважно зі складу 54-го піхотного полку 17-ї піхотної дивізії, а також батарею артилерії, інженерну роту та медичний персонал). 20 жовтня Хіє-Мару вирушило з Шанхаю у складі третього ешелону конвою «Teй № 4 Го» та попрямувало на Трук. Невдовзі конвой зустрівся із «вовчою зграєю» американських підводних човнів, один з яких — Grayback — потопив судно Авата-Мару. Хіє-Мару уникло небезпеки і 30 жовтня прибуло на Трук. 3 листопада третій ешелону конвою «Teй № 4 Го» рушив до Рабаула. Наступного дня була зафіксована невдала торпедна атака, а 5 листопада на конвой напали з повітря. Хоча і ця атака виявилась невдалою, «Teй № 4 Го» повернув назад та 7 листопада прибув на Трук.

9 листопада Хіє-Мару вийшло з Труку на Рабаул у складі конвою № 2102. 11 листопада за сім з половиною сотень кілометрів на південний захід від Труку та за чотири сотні кілометрів північніше від острова Новий Ганновер конвой перехопив підводний човен Drum. Він випустив шість торпед по Хіє-Мару, одна з яких вибухнула передчасно, а ще три розірвались за кормою цього судна. Есмінець «Новаке» контратакував субмарину, проте так само безрезультатно. Того ж дня, о 10:29, бомбардувальники B-24 «Ліберейтор» атакували конвой та пошкодили Хіє-Мару, при цьому 31 член команди та пасажир загинув, а 138 осіб зазнали поранень. Втім, 12 листопада всі кораблі конвою прибули до Рабаулу.

15 листопада Хіє-Мару вийшло у зворотній рейс разом з конвоєм № 2152, маючи на борту біля 3 тисяч вояків. Біля опівдня 17 листопада в районі за п'ять сотень кілометрів на північний захід від Нового Гановеру все той же підводний човен Drum випустив чотири торпеди по судну, одна з яких потрапила у Хіє-Мару. Через п'ять годин судно затонуло, проте за цей час вдалось врятувати усіх, хто перебував на його борту (загинув лише капітан Хіє-Мару).[2]