Цапко Іван

Юрій Тамарський, Іван Кедрин, Іван Цапко (праворуч)

Козак-кубанець. Закінчив царську «Офіцерську стрілецьку школу», учений-картограф. У 1914 добровольцем пішов на фронт, служив у Кубанському Козачому війську. За бойові заслуги отримав звання хорунжого.

За активну службу в Першій світовій війні на Кавказькому фронті дістав російський Георгіївський хрест та французький Воєнний Хрест.

У 1917 організував на Кавказькому фронті кінну сотню (згодом — курінь) ім. І. Сірка, яка тривалий час була єдиною підтримкою міської влади у м. Батумі. Навесні 1918 на чолі сотні прибув в Україну. Восени 1918 осавул Слобідського Коша Українського Козацтва. У грудні 1918 р. — січні 1919 р. був командиром Старобільського партизанського кінного загону, з яким незабаром перейшов до Добровольчої армії. Воював з більшовиками у складі кубанських козачих частин. У березні 1920 після капітуляції Кубанська армія на Північному Кавказі перед більшовиками разом з полковником Іваном Омеляновичем-Павленком добрався до Дієвої армії УНР, де командував полком кінноти в Окремій Кінній Дивізії.

З 1923 проживав на еміграції у Польщі.

• з 1942 р. — начальник штабу козацьких військових частин «Українського Вільного Козацтва» (УВК), член Української вільної академії наук, З 1950 у США, був активним українським громадським діячем. Урядом УНР в екзилі був підвищений до звання підполковника.
• у 1952–1967 рр. — Військовий отаман УВК,
• у 1960 р. став засновником першої станиці УВК у США, Помер 10 вересня 1967 р., похований у м. Нью-Йорку, США.

• Українське Козацтво. — 1978 — Ч. 7-8(52-53). — С. 1;
• Цапко І. Перша українська військова місія в Криму (травень 1920)//Вісті Комбатанта. — 1963. — Ч. 3. — С. 19-26;
• Цапко І. Кінний бій під Сидоровим//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С. 204–209;
• Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1967. — № 5/6. — С. 93.