Цемент (мінералогія)

ЦЕМЕНТ АМОРФНИЙ – складається з речовини, що не має кристалічної структури, напр., опаловий, залізистий.

ЦЕМЕНТ БАЗАЛЬНИЙ – цемент, який за масою переважає над уламками. Уламкові зерна, занурені в цемент, не стикаються один з одним. За структурою речовини Ц.б. може бути як аморфним, так і кристалічнозернистим, за мінеральним складом – глинистим, карбонатним, опаловим, залізистим і ін. Син. цемент основний. Протилежне – цемент контактовий.

ЦЕМЕНТ ВТОРИННИЙ – виникає в результаті заповнення вільного простору (пор) в гірських породах різними сполуками, що випадають (осаджуються) з розчинів – кальцитом, доломітом, сидеритом, опалом, оксидами заліза, ґіпсом, фосфори-том та ін.., а також в результаті заміщення речовини первинного цементу і уламкових зерен яким-небудь ін. мінералом, напр., кальциту доломітом.

ЦЕМЕНТ ЗМІШАНИЙ – характеризується поєднанням в одній і тій же гірській породі різних типів цементу (за мінеральним складом, структурою тощо), напр., опалово-халцедоновий, крустифікаційно-поровий, сидерито-кальцитовий цемент і т. п.

ЦЕМЕНТ КАРБОНАТНИЙ – скріплювальна речовина, що заповнює в карбонатних гірських породах проміжки між скелетними залишками організмів, залишками рослин, грудочками, копроліта-ми, оолітами, сферолітами. Ц.к. може бути кальцитовим, значно рідше доломітовим (доломіт частіше зустрічається як продукт заміщення кальциту), сидеритовим, глинисто-карбонатним. На відміну від інших осадових порід, в карбонатних частіше зустрічається поровий тип цементу і крустифікаційний (кірковий).

ЦЕМЕНТ КІРКОВИЙ – те ж саме, що цемент крустифікаційний.

ЦЕМЕНТ КОНТАКТОВИЙ – цемент, який міститься в гірській породі в невеликій кількості і спостерігається лише в місцях найбільшого зближення уламкових зерен. Ц. к. може бути первинним або вторинним (в результаті вилуговування первинного цементу пор). Син. – цемент дотику. Протилежне – цемент базальний.

ЦЕМЕНТ КОРОЗІЙНИЙ (корозійна цементація) – різновид базального або порового цементу, для якого характерно часткове роз'їдання (ко-розія) уламкових зерен і заміщення їх цементуючим матеріалом залізистого, карбонатного, рідше хлоритового та ін. складу. Син. – цемент роз'їдання. Див. також корозія мінералів.

ЦЕМЕНТ КРИСТАЛІЧНОЗЕРНИСТИЙ – складається з кристалічних зерен, розташованих безладно або орієнтовано. В залежності від розміру зерен виділяють цемент тонкозернистий (0,01 - 0,1 мм), дрібнозернистий (0,1 - 0,25 мм), середньозернистий (0,25 - 0,5 мм), крупнозернистий (> 0,5 мм ) і при різному розмірі зерен – різнозернистий. За речовинним складом може бути карбонатним, рідше він буває утворений сульфатами, цеолітами та ін. мінералами.

ЦЕМЕНТ МОНОКРИСТАЛІЧНИЙ, ЦЕМЕНТ ПОЙКІЛІТО-КЛАСТИЧНИЙ – різновид кристалічнозернистого цементу. Як правило, представ-лений великими кристалами кальциту або ґіпсу, в кожному з яких укладена певна кількість уламкових зерен. Структура пойкілокластичного цементу за типом нагадує пойкілітову структуру вивержених порід. Син. – цемент проростання.

ЦЕМЕНТ КРУСТИФІКАЦІЙНИЙ – характеризується тим, що речовина його криста-лізується або випадає з розчину у вигляді кірочок, наро-стаючих на уламкові зерна, ооліти, сфероліти, грудочки, скелетні залишки організмів. Розрізняють: суцільний Ц.к., коли кожне зерно покрите аморфною або кристалі-чною скоринкою, з однаковим оптичним орієнтуванням; радіально-крустифікаційний Ц.к., утворений кірочками кристалічних індивідів, розташованих перпендикулярно поверхні, на якій вони наростають; плівковий – цемент, який обволікає уламкові зерна плівками, що складаються з опалової, залізистої або глинистої речовини; утворений ізометричними кристалічними зернами, як правило карбонатного складу. Син. – цемент кірковий, цемент обростання. Див. також цемент плівковий.

ЦЕМЕНТ НАРОСТАННЯ – те ж саме, що й цемент регенераційний.

ЦЕМЕНТ НЕВПОРЯДКОВАНОЗЕРНИСТИЙ – найбільш поширений різновид кристалічнозернистого цементу, для якого характерно неорієн-товане розташування його зерен (кальцитових, доломітових, ґіпсових та ін.)

ЦЕМЕНТ ОБРОСТАННЯ – те ж саме, що цемент крустифікаційний.

ЦЕМЕНТ ОСАДОВИХ ПОРІД – речовини, які скріплюють частинки осадів і перетворюють їх в щільну гірську породу;

ЦЕМЕНТ ОСНОВНИЙ – те ж саме, що цемент базальний.

ЦЕМЕНТ ПЛІВКОВИЙ – цемент, що зв'язує частинки осадових гірських порід; покриває їх тонким шаром – плівкою, при цьому частина пор г.п. залишається незаповненою. Різновид цементу крустифікаційного.

ЦЕМЕНТ ПОЙКІЛІТОКЛАСТИЧНИЙ – те ж саме, що й цемент монокристалічний.

ЦЕМЕНТ ПОРОВИЙ – заповнює вільний простір (пори) між дотичними уламковими зернами.

ЦЕМЕНТ РЕГЕНЕРАЦІЙНИЙ – утворюється шляхом розростання уламкових зерен, що нерідко призводить до відновлення їх кристалографічної форми. Мінер. склад наростаючих облямівок та їх оптичне орієнтування часто ті ж, що і в уламкових зерен. Характерний головним чином для кварцових піс-ковиків. Син. – цемент розростання, наростання.

ЦЕМЕНТ ТОНКОАГРЕГАТНИЙ – складається з тонкоагрегатної нерівномірної маси, напр., халцедонових цемент.

ЦЕМЕНТ ХЕМОГЕННИЙ – утворюється при випаданні цементуючої речовини з розчину в результаті хімічної та (або) біохімічної реакцій, при зміні температури і концентрації розчинів.

• цемент магнезіальний
• цемент осадових порід

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.