Цивільно-правовий договір

Цивільно-правовий договір (також цивільно-правова угода) —– домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Цивільно-правовий договір є однією з підстав виникнення зобов’язальних правовідносин (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України). Цивільно-правовий договір є юридичною конструкцією, що опосередковує широкий спектр різноманітних дій учасників цивільних правовідносин майнового та організаційного характеру.

Класифікація договірних зобов’язань (окремі групи, види та підвиди цивільних договорів)

Існують різні підстави класифікації договірних зобов’язань. У цивілістичній доктрині найбільше визнання та застосування отримала класифікація договірних зобов’язань М. В. Гордона, яка враховує два класифікаційні критерії: економічний (природа відносин, які опосередковуються договором) та юридичний (правовий результат, який досягається)[1]. Ця класифікація є багатоступеневою та поряд з виділенням типу відносин (договірні зобов’язання) передбачає поділ договорів на групи, груп на види, а останніх – на підвиди. Модифікована, з урахуванням сучасного стану суспільних відносин та цивільного законодавства, класифікація договірних зобов’язань, як окремого типу зобов’язань (поряд з недоговірними) за М. В. Гордоном має такий вигляд:

1) зобов’язання про передачу майна у власність;

2) зобов’язання про передачу майна у користування;

3) зобов’язання про виконання робіт;

4) зобов’язання про надання послуг;

5) зобов’язання щодо розпорядження (розпоряджання) правами інтелектуальної власності;

6) зобов’язання зі спільної діяльності (загальноцільові договори)[2].

Група "зобов’язання про надання послуг"

Група зобов’язань про надання послуг включає в себе різноманітні договори відповідно до класифікацій послуг. Класифікацій послуг існує декілька, наприклад, залежно від сфери застосування (надання) можна виділити: послуги зв’язку, медичні послуги, правові послуги, освітянські послуги, аудиторські послуги, культурно-видовищні (розважальні), туристично-екскурсійні, готельні, комунальні тощо[3]. Залежно від характеру дій, які вчиняються виконавцем послуг, розрізняють: 1) договори про надання юридичних послуг — тобто такі, які пов’язані зі встановленням, зміною або припиненням цивільних прав та обов’язків замовника, та надання замовнику допомоги в реалізації належних йому прав або виконанні обов’язків (договори доручення,комісії, агентування); 2) договори з приводу надання фактичних послуг, тобто послуг, не пов’язаних зі встановленням, зміною або припиненням прав та обов’язків замовника (договори зберігання, перевезення); 3) договори з приводу надання послуг, що поєднують у собі юридичних та фактичних послуг (договір транспортного експедирування довірчого управління майном, послуги грошово-кредитного характеру, як от: позика, кредитний договір, факторинг, банківський рахунок, договір банківського вкладу)[4]. Багато договорів про надання послуг не врегульовані у Цивільному кодексі України, тобто належать до непоіменованих договорів. Для їх регулювання можуть застосовуватись норми глави 63 ЦК України "Загальні положення про послуги"; норми глави 63 ЦК України можуть застосовуватися і до тих договорів про надання послуг, які взагалі не передбачені цивільним законодавством, але укладання яких відповідає його ( цивільного законодавства ) загальним засадам (ч. 1 ст. 6 ЦК України)[5].

Неможливо окреслити повний перелік видів та підвидів договорів про надання послуг, але виходячи з аналізу цивілістичної літератури, можна вказати на такий їх орієнтовний перелік: 1) договори перевезення та транспортного експедирування (договір перевезення залізничним транспортом, договір перевезення автомобільним транспортом, договір перевезення річковим транспортом, договір перевезення повітряним транспортом, договори у сфері торговельного мореплавства, договір транспортного експедирування);

2) договори зберігання та охорони (в тому числі договір складського зберігання та спеціальні види зберігання (зберігання речі у ломбарді, зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації, зберігання речей пасажира під час його перевезення, зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору; зберігання автотранспортних засобів; договір охорони (договір про охорону об’єктів; договір охорони майна, що перебуває в жилих приміщеннях громадян));

3) договори, пов’язані з наданням посередницьких послуг (договір доручення, договір комісії, договір консигнації, агентський договір, а також договори про надання брокерських[6] та дилерських послуг);

4) договір управління майном;

5) договори про надання фінансових послуг (договір страхування, договір позики, кредитний договір, договір банківського рахунку, договір банківського вкладу (депозиту), договори про та надання банківсько-розрахункових послуг, договір факторингу);

6) інші види договорів про надання послуг (договір надання фінансових послуг, договір на проведення аудиту, договір про надання медичних послуг[7], договір про надання інформаційних послуг, договір про надання послуг у сфері туризму; договори про надання послуг зв’язку (в т. ч. мобільного зв’язку), договори про надання комунальних послуг (за винятком таких комунальних послуг, предметом яких є постачання ресурсів через приєднану мережу) тощо).

Група "зобов’язання щодо розпорядження (розпоряджання) правами інтелектуальної власності"

Група зобов’язань щодо розпорядження правами інтелектуальної власності об’єднує такі договори, як договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, договір щодо управління майновими правами автора, договір про передачу ноу-хау та інші, в тому числі договір комерційної концесії (франчайзингу[8]).

Група "зобов’язання зі спільної діяльності (загальноцільові договори)"

Група зобов’язань зі спільної діяльності включає договір про спільну діяльність, договір простого товариства та засновницький договір[9].

Див. також

Примітки
  1. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. — Вып. 5. — 1954. — C. 65 — 87; сучасні інтерпретації цієї класифікації див.: Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552 с. — С. 12; Цивільне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданника. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с. — С. 13; Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 9.
  2. Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт./ За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552 с. — С. 12; Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 9.
  3. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 475.
  4. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 476; Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. – С. 422 - 423.
  5. Васильєва В. А. Договори про надання послуг. Загальні положення // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 476.
  6. Див., наприклад: Орзіх Ю. Г. Брокерський договір // В кн.: Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 514 - 518.
  7. див. докладно: Сироткина А. А. Договор оказания медицинских услуг: особенности правового регулирования. — М.: Статут, 2004. — 174 c.; Майданник Р. А., Пермяков А. Б. Договір про надання медичних послуг // Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 1107 – 1132; Булеца С. Б. Договір про надання медичних послуг // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. — Вип. 51. — С. 273 - 278; Крилова О. В. Договір про надання медичних послуг // Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с. — С. 676 — 692; Герц А. А. Договірні зобов'язання у сфері надання медичних послуг: монографія. − Хмельницький: Мельник А. А., 2015. – 411 с.
  8. див. докладно: Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с. — С. 996 – 1031; Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. - С. 620 — 667 та ін.
  9. Див., наприклад: Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с. - С. 668 — 682.

Література та посилання
  • Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 2. Особлива частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 408 с. – ISBN 966-313-008-3 (2-ге видання — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 520 с.)
  • Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручн. / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: КНТ, 2006. – 498 с.
  • Договірне право України. Особлива частина / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
  • Цивільне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданника. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
  • Цивільне право України: Підручник: У 2-х тт. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.2. – 816 с.
  • Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с.
  • Цивільне право України: Особлива частина: Підручник / В.Г. Фазикош, С.Б. Булеца, В.В. Заборовський та ін.; за ред. В.Г. Фазикоша, С.Б. Булеци. — К. : Знання, 2013. — 751 с. — (Вища освіта ХХІ століття). —– ISBN 978-966-346-737-5.
  •  Цивільне право України: підручник. Особлива частина / За заг. ред. д.ю.н., проф. Р. Б. Шишки. – К.: Вид. Ліра - К, 2015. – 1024 с. —– ISBN 978-966-2609-99-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.