Цуґару (протока)
Протока Цуґару (Санґарська) — протока між островами Хоккайдо на півночі і Хонсю на півдні; довжина 96 км, ширина від 18,5 км; глибина 110 м; сполучає Японське море з відкритим Тихим океаном, залізничний пором. Порти: Хакодате та Аоморі.
Протока Цуґару | |
---|---|
Розташування | |
Координати | 41°29′57″ пн. ш. 140°36′57″ сх. д. |
Прибережні країни | Японія |
Море | Японське море → Тихий океан |
Довжина | 96 км |
Ширина | 18,5 км |
Інше | |
Міста та поселення | Хакодате, Аоморі |
Мапа | |
Під протокою проходить тунель Сейкан (19,5 км) — це найдовший залізничний тунель у світі (2016).
На березі о. Хоккайдо знаходиться префектура Хоккайдо, на березі о. Хонсю — префектура Аоморі.
Японські територіальні води поширюються тільки на 3 морські милі від берега замість звичайних 20 миль, щоб Військово-морські сили США могли проходити через протоку, не порушуючи закону про заборону перебування ядерної зброї на території Японії[1].
У протоці є багато добрих якірних стоянок, але немає місць, зовсім закритих від вітру. Основна течія спрямована з заходу на схід, швидкість течії в середині протоки — близько 3 вузлів. Течія часто розгалужується на кілька окремих струменів, що періодично змінюють свій напрямок. Припливи до 2 м.
Обидва береги гористі й покриті лісом. На березі острова Хоккайдо в протоці Цуґару розташоване місто Хакодате. З південної сторони протоки далеко на південь в суходіл заглиблюється затока Муцу, на березі якої розташоване місто-порт Аоморі.
Взимку протока не замерзає.
Протока Цуґару відома як лінія Блекістона, названа на честь британського натураліста Томаса Блекістона. Блекістон виявив, що ця протока є своєрідною зоогеографічною межею, що розділяє в Японії фауну північної та південної Азії[2].
26 вересня 1954 року тут загинуло 1 172 осіб, що були пасажирами порому Тооя-Мару, який затонув у протоці.[3]
Примітки
- Japan key left straits open for U. S. nukes | The Japan Times
- Nature in Japan. Ministry of the Environment Government of Japan.
- Seikan Railroad Ferryboat Accident, Failure Knowledge Database. Japan Science and Technology Agency. Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 11 березня 2016.