Цяук Лариса Ігорівна
Цяук Лариса Ігорівна — архітектор-реставратор; заступник директора, головний архітектор інституту «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ»; діючий член УНК ICOMOS.
Автор та головний архітектор багатьох реставраційних проектів, серед яких — Маріїнський палац, Печерські (лядські) ворота, дзвіниця Успенського собору Києво-Печерського монастиря та інші.
Життєвий шлях
Народилась 24 серпня 1952 року (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області) у сім'ї військового. Батьки — Ігор Васильович та Ніна Семенівна.
Вищу освіту Лариса Ігорівна отримала у Київському інженерно-будівельному інституті, де здобула спеціальність архітектора у 1980 році.
По закінченню навчання починає працювати в інституті «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ». З цією установою пані Лариса пов'язала життя ще у шкільні роки 1969 року, працюючи в майстернях інституту (на той час Українські спеціальні науково-реставраційні майстерні) копіювальницею, а згодом техніком.
Після отримання вищої освіти стає архітектором інституту «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ», згодом старшим архітектором, керівником групи, головним архітектором проектів, начальником комплексної архітектурно-реставраційної майстерні № 1, головним архітектором інституту.
Працювала у науково-дослідницькому реставраційному відділі № 1 під егідою Маріоніли Мойсеївни Говденко; згодом у комплексній архітектурній майстерні № 1 під керівництвом Олега Олександровича Граужиса.
Проекти
За період професійної діяльності, а це понад 40 років, Лариса Ігорівна підготувала та втілила в життя велику кількість якісних та важливих для збереження культурної спадщини проектів, здійснила трудомісткі дослідження пам’ яток архітектури та містобудування України.
Серед головних проектів реставрації, музеєфікації, консервації та відтворення історичних пам'яток, над якими довелось працювати архітекторові-реставратору, слід назвати Софійський собор (м. Київ), іконостас Успенського собору (м. Київ), Мистецький арсенал (м. Київ), Маріїнський палац (м. Київ), Національний академічний театр російської драми ім. Л.Українки (м. Київ), Печерські ворота (м. Київ), Велика Лаврська дзвіниця (Київ), Залізничний вокзал (м. Київ), Кам'яниця Лизогуба (смт Любеч, Чернігівська область), Введенський собор та дзвіниця (м. Ніжин, Чернігівська область), Миколаївський собор (м. Ніжин, Чернігівська область), Благовіщенський собор (м. Ніжин, Чернігівська область), Георгіївська церква (с. Данівка Чернігівська область), іконостас Троїцької церкви (м. Борзна, Чернігівська область), Свято-Троїцька церква (м. Приморськ, Запорізька область), церква Параскеви та церква 12 апостолів (м. Судак, АР Крим) та багато інших пам'яток України.
Крім того, Лариса Ігорівна виступила куратором реставраційних робіт на пам'ятках культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, а протягом останніх років є куратором по роботі з об'єктами Національного заповідника «Софія Київська».
Сім'я
Заміжня. Чоловік — Володимир Трофимович, архітектор-реставратор. Донька — Юлія Володимирівна, виховує двох дітей.