Цісарський і королівський піхотний полк № 24

Цісарський і королівський піхотний полк «Бораон Куммер» № 24 (нім. k.u.k. Infanterieregiment Hoch- und Deutschmeister Nr. 4) — галицько-буковинський піхотний полк спільного війська збройних сил Австро-Угорщини. Округ поповнення полку — Коломия (79 % особового складу — українці, 20 % — словаки, 1 % — представники інших національностей). Полкова мова — українська. Полкове свято відзначалось 27 червня, на честь перемоги в битві при Таутенау під час Австро-прусської війни у 1866 рік[2][неавторитетне джерело].

Цісарський і королівський піхотний полк «Барон Куммер» № 24
k.u.k. Infanterieregiment „Ritter von Kummer“ Nr. 24
На службі 1629—1918
Країна  Австро-Угорщина
Належність 30 ПД., XI АК.
Тип піхота спільного війська
Гарнізон/Штаб Відень, Коломия
Полковий колір[1]     
Війни/битви

Історія підрозділу

Дата створення полку різниться в різних джерелах. Так подаються дати 1629 та 1662 рр.[3] Не дивлячись на різницю в датуванні полк починав свою історію з XVII століття і, таким чином, був одним з найстаріших в збройних силах Габсбурзької монархії. Безпосередньо 24-й піший полк був сформований з мешканців міста Коломиї та околиць, які з 1848 р. перебували в так званому «Руському» полку.

У 1859 р. полк вирушив на війну з Італією та Францією, а в 1866 р. з Пруссією.

Під час Першої світової війни 1914—1918 рр. полк перебував на Російському (Східному) та Балканському фронтах. У 1918 р. за умовами Берестейської угоди з урядом УНР полк знаходився в складі австро-угорського угрупування на півдні та сході України.

У 1918 р. на базі полку було сформовано 24-й полк імені гетьмана Петра Дорошенка[2][неавторитетне джерело].

Оскільки частина батальйонів полку дислокувалась у Відні це давало змогу воякам українцям побувати в столиці імперії й відчути весь контраст між провінцією та столицею.

Шефи

Шефами полку з 1848 р. були[4]:

  • 1848—1883 — Карл Людвіг Фердінанд Бурбон-Пармський — інфант Іспанії, король Етрурії, герцог Лукк, герцог Парми;
  • 1885—1910 — Вільгельм Райнландер — барон, генерал, фельдцугмейстер, таємний радник та генерал-інспектор;
  • 1910—1918 — Генріх Куммер фон Фалькенфехд — барон, генерал від кавалерії[5].

Командири
  • 1873 — полковник Йозеф Сеудер (Joseph Seudier)
  • 1903—1904 — полковник Герман фон Колард (Hermann v. Colard)
  • 1905—1908 — полковник Франц Шолц (Franz Scholz)
  • 1909—1911 — полковник Карл Йогн (Karl John)
  • 1912—1913 — полковник Августін фон Рочел (Augustin v. Rochel)
  • 1914 — полковник Франц Шнетцер (Franz Schnetzer)[2][неавторитетне джерело]

Однострій

Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був поелястий (сірий). Колір прикладного металу — білий (срібний)[3].

  • Лейтенант полку в соужбовому однострої.
  • Кітель однорічного добровольця 24-го полку в ранці цугсфюрера.

Дислокація
  • 1873 — штаб у Мішкольці (зараз Угорщина), тилова команда та запасний батальйон у Коломиї
  • 1902 — Львів
  • 1903-04 — штаб, 2-й та 4-й батальйони в Станіславові, 1-й та 3-й батальйони в Коломиї
  • 1905-07 — штаб, 2-й та 4-й батальйони в Станіславові, 1-й батальйон в Коломиї, 3-й батальйон в Заліщиках
  • 1908-13 — штаб, 2-й, 3-й та 4-й батальйони у Відні, 1-й батальйон в Коломиї
  • 1914 — штаб у Львові, 1-й батальйон в Коломиї, 2-й та 3-й батальйони у Відні, 4-й батальйон — у Фочі (зараз Республіка Сербська Боснії та Герцеговини)[2]

Джерела та примітки
  1. Колір петлиць на комірі, вилог рукавів, погонів та плечових валиків парадних одностроїв
  2. https://joanerges.livejournal.com/1113376.html
  3. Lukas J. Fighting Troops of the Austro-Hungarian Army: 1868—1914/ — NY, 1987. — р. 256.
  4. Там само
  5. http://ah.milua.org/genrix-kummer-fon-falkenfeld-1852-1929
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.