Чанкі

Чанкі (англ. Chunkey), відома також як «гра з обручем і палицею»[1] — гра, поширена серед індіанців США. Полягала в тому, що один з гравців штовхав (нерідко зі схилу) кам'яний диск, а інші гравці кидали свої списи з метою влучити якомога ближче до місця передбачуваної зупинки диска. Гра виникла близько 600 р. н. е. в регіоні близько стародавнього міста Кахокія, нині околиці міста Сент-Луїс у штаті Міссурі. Гра в чанкі відбувалася на великих стадіонах площею до 19 гектарів, в присутності численних глядачів — жителів всього регіону (тобто самої Кахокії, мешканців навколишніх селищ і навіть гостей з далеких земель). Зберігала популярність і після занепаду міссісіпської культури близько 1500 р. Версії цієї гри були поширені в багатьох містах Північної Америки. Етнограф раннього періоду Джеймс Адер перекладав її назву як «виконання тяжкої праці». Нерідко гра була пов'язана зі ставками на її результат, причому гравці могли віддавати в заклад усе своє майно в надії на виграш. Переможені часом були змушені здійснювати самогубство.[2]

Гра в чанкі

Правила

Як свідчив у 1832 р. художник Джордж Кетлін, гра відбувалася так[3]:

Гра чанкі — чудова спортивна вправа, якою мандани займаються практично безупинно, якщо дозволяє погода, і ніщо в цей момент більше не займає їхньої уваги. Зазвичай ця гра — їхня улюблена розвага, в неї грають поруч із поселенням на глиняному майданчику, який використовується для цієї мети доти, поки не стає гладким, як підлога… Гра починається з того, що два гравця, по одному від кожного боку, починають бігти пліч-о-пліч один з одним, а один гравець котить перед ними по дорозі маленьке кільце діаметром 2-3 дюйма (від 5 до 8 см), вирізане з каменю; інші біжать за ним зі своїми «чанкі» (палицями завдовжки 6 футів, тобто близько 1 м 80 см, з невеликими шматками шкіри на кожному кінці довжиною в дюйм або трохи більше), які вони кидають під час бігу… щоб вони впали так, аби кільце могло впасти на нього, і один зі шматків шкіри пройшов крізь нього.

Правила підрахунку очок відрізнялись у різних народів:

  • Черокі підраховували підсумок гри, виходячи з того, наскільки близько камінь опинявся до певних відміток на палиці «чанкі».
  • Чікасо підраховували підсумок гри, зараховуючи одне очко гравцю, що влучив найближче до диску, або два очка — якщо спис торкався диска.
  • Чокто грали в цю гру на полі шириною 12 футів і завдовжки 100 футів. Держаки виготовлялися з пеканового дерева (різновид гікорі) з чотирма надрізами на передньому кінці, одним у середині і двома на іншому кінці. Рахунок залежав від того, який з наборів надрізів опинявся ближче до диску. Гра закінчувалася, коли хто-небудь з гравців набирав 12 очок.

Міфологія
Реконструкція стародавнього гравця в чанкі

Гравець у чанкі, що зображався як Танцюрист-Сокол, був важливою міфологічною фігурою Південно-Східного церемоніальним комплексу. На південному сході та в центрі США було знайдено багато зображень цього персонажа, в основному представлені такі мотиви:

  • «Ігрова поза» — багато графічних зображень гравця в чанкі представляють його в момент кидання кам'яного диска.[4]
  • «Зламана палиця» — палицю для гри в чанкі зазвичай зображували як обідрану і майже завжди зламану. У міфологічному циклі це могло означати закінчення гри або поразку. При археологічних розкопках держаки для чанкі виявити не вдалося, хоча було знайдено мідний футляр поруч з каменями для гри в чанкі при розкопках кургану 72 в Кахокіі.[4]
  • «Капелюх-циліндр» — капелюх циліндричної форми з невідомого матеріалу, що використовується тільки гравцями в чанкі.
  • «Фартух у вигляді серця або мішка» — археологи вважають, що на поясі гравця міг міститися людський скальп.[4]
  • «Mangum Flounce» — мотив незвичайної форми, що складається з петлеподібних ліній над і під поясом гравця в чанкі.

Хоча фігура, позначувана як Танцюрист-Сокіл, або Гравець в чанкі, не завжди зображується в процесі гри, багато супровідних атрибутів (скальп, відрубані голови, зламані держаки для гри в чанкі і т. д.) дозволяють ідентифікувати цього персонажа навіть тоді, коли він зображений не в обстановці гри. Деякі з атрибутів підкреслюють серйозність гри — мабуть, платою за поразку могла бути страта кого-небудь з програлих.[4]

Після контакту з європейцями

Багато індіанських народів продовжували грати в чанкі і після контакту з європейцями вздовж всього півдня сучасних США, в тому числі такі народи, як маскогі, чікасо, чумаші[1], чокто і мандани, як свідчив у 1832 р. художник Джордж Кетлін[3].

На початку колоніального періоду гра мала популярність серед індіанців на південному сході майбутніх США.[5] Поля для гри в чанкі у народу маскогі становили собою добре вирівняні і вичищені майданчики, оточені насипом з усіх боків, з жердиною в центрі, і ще 2 жердини перебували з протилежних сторін. Держаки використовувалися для іншої гри — в м'яч.[5] Камені, які самі по собі були цінними предметами, належали поселенню (місту) або клану, а не окремим особам, і ретельно зберігалися.

Примітки
  1. Chumash Indians-Sports and Recreation. Архів оригіналу за 9 травня 2007. Процитовано 09-16-08.
  2. Timothy Pauketat. Ancient Cahokia and the Mississippians. — Cambridge University Press, 2004. — С. 218. — ISBN 0521520665.
  3. Джордж Кетлін. Letters and Notes on the Manners, Customs, and Condition of the North American Indians. — J. W. Bradley, 1859.
  4. F. Kent Reilly, F. Kent Reilly, III. Ancient Objects and Sacred Realms. — University of Texas Press, 2007. — С. 299. — ISBN 0292713479.
  5. Charles Hudson. The Southeastern Indians. — University of Tennessee Press, 1978. — С. 421. — ISBN 0870492489.

Література
  • Hudson, Charles M., «The Southeastern Indians», University of Tennessee Press, 1976. ISBN 0-87049-248-9
  • Pauketat, Timothy R.; Loren, Diana DiPaolo (Ed.) (December 1, 2004) North American Archaeology. Malden, Massachusetts: Blackwell Publishing. ISBN 0-631-23184-6.
  • Уайт, Джон Мэнчин. Индейцы Северной Америки. М.: Центрполиграф, 2006. — 251 с ISBN 5-9524-2347-7
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.