Чжен Чжень

Походив з родини чиновників середнього статку. Народився у Ґуйчжоу. Здобув класичну освіту. Втім лише у 1837 році зумів успішно скласти провінційні іспити та здобути другий освітній ступінь. Проте спроби скласти імператорський іспит й стати цзіньши завершилися невдало. Після цього обіймав посаду в шкільному управлінні в повіті Або. Його спроби просунутися по кар'єрній драбині виявилися марними.

У 1855 році відзначився під час повстання народу мяо у провінції Ґуйчжоу, за що здобув нагороду. Згодом сприяв боротьбі проти тайпінів. Помер у 1864 році.

Найбільше талант виявився у поезії. Перша збірка віршів вийшла у 1854 році. Поетичної майстерності він навчався у свого попередника поета Чен Еньцзе. В естетичних поглядах Чжен Чжень мав спільне з поглядами Хе Шаоцзі.

Чжен Чжень у своїх віршах приділяв увагу пейзажу, опису навколишньої природи (вірші «По дорозі в Наньян», «Униз по стромовині»). Також складав посвяти до картин і шедеврів каліграфії, віршовані послання друзям. Нерідко він звертався до минулого і віддав належне поетам — людям високих ідеалів, зокрема Цзі Кану, Тао Юаньміну , Мен Цзяо.

Чжен Чжень не залишився байдужим до соціальної несправедливості. Він з обуренням писав про жорстоких та жадібних чиновників («Плач про того, хто повісився», «Вилов шакалів»), про повені, які приносили лиха селянам, про важку долю гірників і ливарників («Свинцеві рудники в Чжухаї»).

Відгукнувся на тайпінське повстання («16-го числа 9-го місяця разом з родиною залишаю Або», «Наньдань», «Плач про біженців»).

Чжен Чжень відомий своїми науковими розвідками. У його доробку праці з географії та палеографії, про конфуціанських класиків, а також щодо розведення шовковичних хробаків.

• История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983–1994. — Т. 6. — 1989. — С.610.