Чорногорський національний парк

Чорногорський національний парк — перший національний парк на території сучасної України. Діяв в 1936—1939 рр. в Івано-Франківській області на площі 1534 га. Був створений польським міністерством лісів[1].

Організація Чорногорського національного парку

У 1921 р. польський ботанік і природоохоронець В. Шафер добився від Польського міністерства лісів припинення використання лісових ресурсів на Чорногорі на площі 140 га і високогірних лугів в урочищі Данцер площею 307,5 га[1]. Усю заповідну територію було захищено колючим дротом. У 1929 р. чорногорський резерват вже мав 900 га. До речі, ще в 1924 р. було уперше запропоновано створити на Чорногорі спільний польсько-чехословацький резерват[2]. Потім цей об'єкт в 1927—1932 рр. було заповідано на площі 1534 га, і реорганізовано наприкінці 1936 р. у Чорногорський національний (народний) парк. У 1939 р., у зв'язку з приєднанням Західної України до території УРСР, Чорногорський національний парк перестав існувати[3][1].

Спроби збереження

21 грудня 1940 р., за клопотанням АН УРСР, керівник українського уряду Корнієць підписав постанову № 1699 «Про організацію державних заповідників „Чорногора“ і „Горгани“ в Станіславській області». «Чорногора» мала 66 тис. га. Заповідники повинні були знаходитися у веденні Главку по заповідниках РНК УРСР[4].

31 січня 1941 р. РНК УССР прийняла постанову «Про рубки лісу у державних заповідниках „Чорногора“ і „Горгани“ Станіславської області». Дозволивши в них проведення усіх видів рубок[5]. На жаль, обидва заповідники так і не встигли створити — почалася війна[3][1] .

У 1980 р. був створений Карпатський національний природний парк, куди увійшла територія колишнього Чорногорського національного парку[1].

Див. також

Примітки
  1. Борейко В. Е. История охраны природы Украины (10 век — 1980). — К.: КЭКЦ, 2001. — 544 с.
  2. Нестерук Ю. Iсторiя охорони природи в Чорногорi // Пр. наук. т-ва iм. Шевченка. – Львiв, 1999. — Т. III. — С. 254—273.
  3. Борейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны пироды) (10 век — 2015). — К.: КЭКЦ, 2015. — 240 с.
  4. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 9055, л. 20.
  5. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 289, л. 107.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.