Ч'єу Мінь Вионг

Ч'єу Мінь Вионг (д/н — 113 до н. е.) — 3-й володар Наньюе в 122—113 роках до н. е. У китайських джерелах відомий як Чжао Їнці.

Ч'єу Мінь Вионг
Народився 2 століття до н. е.
Помер 113 до н. е.[1]
Країна Намв'єт
Діяльність монарх
Посада король
Батько Ч'єу Ван Вионг[2]
У шлюбі з Queen Jiud
Діти Ч'єу Тхуатзионг Вионг і Ч'єу Ай Вионг

Життєпис

Походив з династії Ч'єу (китайською — Чжао). Старший син імператора Ч'єу Ван Вионга. При народженні отримав ім'я Ань Те. У 135 році до н. е. відправлений батьком до двору ханського імператора Лю Че. Тут став відомим як Їнці. Здобув китайську конфуціанську освіту. Оженився з китайською аристократкою із роду Цзю.

122 року до н. е. у зв'язку з хворобою батька отримав дозвіл від китайського імператора повернутися до Наньюе. Невдовзі після смерті Ч'єу Ван Вионга став новим імператором під ім'ям Мінь Вионг. Слідом за цим надав дружині-китаянці титул хау (дружина володаря), а сина від неї Хинга призначив спадкоємцем трону обмін старшого сина К'єн Дика від юеської аристократки.

Запровадив бюрократичну та законодавчу систему з Хань, що викликало невдоволення знаті та жерців. За те, що силою впроваджував нові порядки, уславився як тиран. Помер 113 року до н. е. Йому спадкував Ч'єу Хинг.

Примітки
  1. Федорин А. Л. http://www.ipos-msk.ru/lib/pdf/22hrono_tablicy.pdf // Три четверти века: Д. В. Деопику – друзья и ученики / под ред. Н. Н. Бектимирова — Москва: МГУ, 2007. — С. 114–217. — 525 с. — ISBN 978-5-88451-225-2
  2. http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Suedostasien/XIII/Vjet_sy_lyok2/frametext1.htm // (untranslated) — Москва: Наука, 1980. — С. 109–138. — 288 с.

Джерела
  • Taylor, Jay (1983), The Birth of the Vietnamese, University of California Press
  • Watson, Burton (1993), Records of the Grand Historian by Sima Qian: Han Dynasty II (Revised Edition, Columbia University Press
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.