Шаригін Артем Віталійович

Був другою дитиною у батьків. Закінчив Херсонський професійний суднобудівний ліцей. Проходив строкову службу у десантних військах, 25-та бригада, де відслужив строкову службу старший брат. Хотів служити в міліції, не підійшов за зростом.

У часі війни — доброволець, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон».

Бойове хрещення прийняв під Іловайськом, третьго дня зазнав поранень осколаками в голову. 27 серпня востаннє зателефонував до рідних. Зник безвісти під Іловайськом в часі прориву з оточення. За свідченнями побратимів, поліг 29-го серпня під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко. Намагався вирватися автівкою з іще двома побратимами, влучив снаряд.

2 вересня 2014-го тіло Артема Шаригіна разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 14 жовтня 2015 року Артема поховали на кладовищі села Новорепівка.

Без сина лишилась мама Любов Шаригіна, батько Віталій, старший брат.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 25 листопада 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
• у травні 2016-го в Херсонському морському ліцеї відкрито меморіальну дошку випускнику Артему Шаригіну

• Шаригін Артем Віталійович
• Відкриття меморіальних дощок