Шарлотта Бонапарт

Шарлотта Наполеон Бонапарт (фр. Charlotte Napoléone Bonaparte 1802, Париж — 1839, Сарцана ) — французька принцеса з роду Бонапарт, племінниця імператора Наполеона I Бонапарта, дочка Жозефа Бонапарта, короля Неаполя (1805—1808) та Іспанії (1808—1813).

Шарлотта Бонапарт
фр. Charlotte Bonaparte
Народилася 31 жовтня 1802(1802-10-31)[1][2][…]
Париж, Франція
Померла 2 березня 1839(1839-03-02)[3][4] (36 років)
Сарцана, Провінція Ла Спеція, Лігурія, Італія
·післяпологові ускладненняd
Поховання Санта-Кроче
Країна  Франція
Діяльність художниця
Знання мов французька[1]
Титул принцеса
Рід Бонапарти
Батько Жозеф Бонапарт
Мати Жюлі Кларі
Брати, сестри Фелікс-Жозе-Француа де Лакостеd і Зенаїда Летиція Юлія Бонапартd[5]
У шлюбі з Людовик II Голландський

Біографія

Шарлотта була однією з двох доньок старшого брата імператора Франції Наполеона I, Жозефа Бонапарта, і його дружини Жюлі Кларі (сестри шведської королеви Дезіре Кларі). Її батько Жозеф Бонапарт став, завдяки Наполеону I, спочатку королем Неаполітанським, а потім — королем Іспанії. Шарлотта була некрасива і мала криве плече, але відрізнялася розумом. В юності, в Парижі вивчала живопис і літографію.

Після того, як в 1813 році батько Шарлотти, Жозеф Бонапарт був повалений з іспанського престолу, вся їхня сім'я виїхала до Америки. У США Жозеф купив великий маєток «Пойнт-Бриз» на річці Делавер поблизу Бордентауна в штаті Нью-Джерсі . Маєток складався з величезного парку з палацом, прикрашеним численними творами мистецтва, у тому числі полотнами Тиціана і Рубенса. Шарлотта, яка носила в цей час титул графині де Сурвільє, знову почала писати картини, переважно портрети та пейзажі. Ці роботи неодноразово виставлялися в Пенсильванській академії вишуканих мистецтв.

У 1821 році мати Жерома Бонапарта хотіла одружити сина на принцесі Шарлотті. Для знайомства з нареченою він навіть їздив в Америку, але шлюб не відбувся. Однією їх причин цього було величезне придане, яке вимагала мадам Петтерсон-Бонапарт. 1824 року Шарлотта повернулася до Європи, де 23 липня 1826 роки вийшла заміж за іншого свого двоюрідного брата, Наполеона Луї Бонапарта (1804—1831), сина брата імператора, Луї Бонапарта і Гортензії Богарне. Дітей у шлюбі не було.

Після смерті чоловіка у 1831 році вела вкрай легковажний спосіб життя. Вона оточила себе польськими емігрантами і її головним коханцем значився граф Потоцький. Завагітнівши від нього, вона спочатку переховувалася біля Риму, а потім для пологів відправилася в Геную. Але туди вона не доїхала і померла в Сарцані від внутрішньої кровотечі при пологах. Похована в базиліці Санта Кроче у Флоренція в родинному похованні Бонапартів.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.

Література
  • (фр.) E. Benezit. Dictionnaire critique et documentaire des Peintres, Sculpteurs, Dessinateurs et Graveurs. — 1966. — Vol. 1. — P. 754; Vol. 7. — P. 279.
  • (англ.) Patricia Tyson Stroud. The Man Who Had Been King: The American Exile of Napoleon's Brother Joseph. — Phil. : University of Pennsylvania Press, 2005. — P. 88-113.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.