Шемчук Віктор Миколайович

Народився в родині колгоспників. Батько Микола Степанович Шемчук — за фахом бухгалтер, тривалий час працював бухгалтером місцевого дитячого будинку, з 1936 р. по 1966 р. обіймав посади сільського голови та голови місцевого колгоспу. Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденами і медалями за військову службу та сумлінну працю. Мати — Устина Василівна Шемчук, колгоспниця, ланкова городньої бригади.

Після закінчення Святецької середньої школи та Львівського технікуму залізничного транспорту (1957 рік), Віктор Миколайович Шемчук за власною ініціативою був розподілений та направлений на роботу до Читинської області, в депо Хілок Забайкальської залізниці. Працював помічником машиніста паровоза на Забайкальській та Туркестано-Сибірській ділянках залізниці. З Читинської області у грудні 1957 його було призвано на строкову службу до лав Радянської армії. Службу проходив з 1957 по 1960 рік у військово-повітряних силах Забайкальського військового округу.

Після звільнення в запас працював у депо Дарниця міста Києва, а згодом, у 1960 році був переведений до локомотивне депо Тернопіль, Львівської залізниці. Розпочав свою трудову діяльність бригадиром Тернопільського локомотивного депо, згодом працював там майстром та старшим майстром, одним із перших пройшов перекваліфікацію і став кваліфікованим машиністом тепловоза.

Член КПРС з 1961 року.

Із 1966 року — секретар партійного комітету Тернопільського локомотивного депо, найбільшої партійної організації Тернопільської області.

У 1968 році був призначений на посаду завідувача промислово-транспортного відділу Тернопільського міського комітету Компартії України.

У 1972 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

З 1973 року — заступник, а з 1977 року — перший заступник голови виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів.

У 1976 році закінчив заочно Тернопільський фінансово-екномічний інститут, здобув спеціальність економіста.

У 1980—1981 роках — завідувач відділу легкої, харчової промисловості та торгівлі Тернопільського обласного комітету КПУ.

У 1981—1983 роках — 1-й секретар Тернопільського міського комітету КПУ Тернопільської області.

У 1983 — 15 вересня 1990 року — 2-й секретар Тернопільського обласного комітету КПУ.

Із 1990 року — пенсіонер, проживав у селі Воронівці, Теофіпольського району, Хмельницької області. Помер 11 березня 2014 року, похований в місті Тернополі.

У 1985 р. був обраний депутатом Верховної Ради Української РСР по Бережанському виборчому округу № 512. У Верховній Раді УРСР працював у складі комітету законодавчих ініціатив.

Проекти, реалізовані за ініціативи Віктора Шемчука:

• створення музею Тернопільського локомотивного депо, який згодом набув статусу народного;
• організація і впровадження в м. Тернополі тролейбусного транспорту;
• побудова електропідстанцій та прокладання вуличних енергетичних мереж;
• будівництво шляхопроводів (вулиці  Лозовецька і Заводська);
• будівництво Палаців культури «Березіль» і «Текстильник» (бавовняно-прядильного комбінату);
• будівництво житлових масивів «Східний» і «Сонячний»;
• будівництво міського стадіону;
• будівництво Чортківського цукрового заводу, заводів радіоелектроніки «Сатурн» та «Оріон» у Тернополі;
• зведення Молотківського меморіалу у Ланівецькому районі, Меморіалу «Вічний вогонь» у парку Слави м. Тернополя, будівництво Співочого поля, Гідропарку та ін.;
• будивніцтво санаторію «Медобори»;
• реалізація проекту поглиблення і очищення Тернопільського ставу, реконструкція набережної, будівництво фонтанів на озері та у місті.

Значним був внесок Віктора Шемчука в організацію Тернопільського приладобудівного інституту (тепер — ТНТУ ім. І.Пулюя), його становлення і розвиток. Завдяки йому із філії Львівського політехнічного інституту він став самостійним навчальним закладом, а згодом Національним технічним університетом.

Нагроджений медалями «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть» та «За доблесну працю».

Почесний громадянин міста Сливена, Республіка Болгарія.

У 2001 році за великий особистий внесок у розбудову і розвиток Тернопільського національного технічного університету ім. І.Полюя Віктору Миколайовичу Шемчуку присвоєно звання Почесного професора.

Дружина — Шемчук (Басій) Марія Іванівна (20.11.1939 р.- 16.02.2013 р.) — лікар-біохімік. Закінчила Львівське медичне училище та Тернопільський медичний інститут. Працювала у Тернопільському поліклінічному відділенні лікарні Львівської залізниці завідувачем біохімічної лабораторії.

Син Шемчук Ігор Вікторович (16.01.1963 р.н.) — інженер, на пенсії.

Син Шемчук Віктор Вікторович (04.11.1970 р.н.) — юрист, економіст.

• Шемчук Віктор Миколайович