Шенхаузер-Алея

Шенхаузер-алеї (нім. Schönhauser Allee) — найбільша торгова вулиця в районі Пренцлауер-Берг, головна транспортна вісь, що тягнеться від Шенхаузер-тор (Шенхаузскіх воріт ' 'нім. Schönhauser Tor) в північну сторону адміністративного округу Берліна Панков.

Шенхаузер-Алея
 Німеччина
Населений пункт Панков
Назва на честь Schönhausen Palaced
Загальні відомості
Протяжність 2840 м
Координати 52°32′27″ пн. ш. 13°24′43″ сх. д.
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r11929575 ·R
Мапа
 Шенхаузер-Алея у Вікісховищі
Вид на Шенхаузер-алеї з Берлінської телевежі Фото 2006 р.

Назва

Спочатку це була велика проїжджаючи дорога, що йде з Берліна до Палацу Шенхаузен, що й пояснює назву вулиці Шенхаузер-алеї. Але протягом історії назва багаторазово варіювалося, з 1490 року до XVII століття це була Панківський путівець (нім. Pankowscher Landweg), потім її перейменували в Шеншаузьку дорогу (нім. Schönhauser Weg), після чого з'являлися й інші назви — шосе від Шенхаузськіх воріт, Шенхаузський тракт, шосе в Панків, шосе в Нідершенхаузен, панківське шосе (нім. Chaussee vor dem Schönhauser Tor, Schönhausensche Landstraße, Chaussee nach Pankow, Chaussee nach Niederschönhausen, Pankower Chaussee). Сучасна назва Шенхаузер-алея було документально зафіксовано 27 грудня 1841.

Історія

Дорога, що з'явилася в Середні віки з Берліна на північ в Бранденбург, місцями проходила через ліс, який поступово вирубували, звільняючи площі для сільськогосподарських робіт. Важливою трасою дорога стає з 1691 році, коли король Фрідріх I викуповує маєток Нідершенхаузен для генерала і військового міністра Бранденбурга Йоахіма Ернста фон Грумбкова (нім. Joachim Ernst von Grumbkow). Щоб дорогу завдовжки 6 км з Берліна до палацу Шенхаузен зробити для знатних персон приємнішою, трасу по обидва боки прикрасили посадженими липами.

У 1708 році у Шенхаузськіх воріт, на самому початку сучасної Шенхаузер-алеї, був побудований королівський Фільварок і перші прилеглі до нього будівлі. Поступово почалася систематична забудова території по обидва боки вулиці.

Цікавинки

Побудована в 1891—1893 рр.. поблизу Шенхаузер-алеї за проектом архітектора серпня Орта (нім. August Orth) церква отримала свою назву «Гефсиманська» (нім. Gethsemanekirche) за пропозицією імператора Вільгельма II, який був присутній на її урочистому освяченні.

У наші дні перед західним порталом Гефсиманської церкви здалеку видно скульптура благословляючого Христа, яку перевезли сюди зі знесеної в 1985 році за ініціативою уряду НДР церкви «Примирення» (нім. Versöhnungskirche) в окрузі Мітте .

Гефсиманська церква особливо прославилася своєю об'єднує людей роллю в процесі мирної революції восени 1989 року напередодні падіння Берлінської стіни.


Гефсиманська церква
Хто благословляє Христос
Благословення церква
Пам'ятник Алоіз Зенефельдер. Фото 2005 року

Інша церква, що височіє над Шенхаузер-алеї своєю стрункою дзвіницею з подовженим шпилем, була закладена в 1905 році, отримала назву «Благословення» (нім. Segenskirche) і була добудована до кінця 1908 як комплекс цегляних будівель, згрупованих в невеликому дворику.

Поруч зі станцією метро U2 «Зенефельдерплац» (нім. Senefelderplatz) на Шенхаузер-алеї привертає увагу пам'ятник винахіднику літографії Алоїс Зенефельдер (роки життя 1771 — 1834), поставлений в 1892 році. Автор пам'ятника скульптор Рудольф Поле (нім. Rudolf Pohle) виконав його з світлого мармуру.


Над проходить внизу лінією міської електрички на мосту Шенхаузер-алеї за часів НДР були встановлені рельєфи скульптора Гюнтера Шютц (нім. Günter Schütz), що нагадують про події 1933 — 1945 років. У поясненні до них на чотирьох мовах сказано:

перехожий, майже пам'ять тих, хто загинув, щоб ти міг жити
Серія меморіальних рельєфів скульптора Гюнтера Шютца на мосту Шенхаузер-алеї
Опір
Війна
Пренцлауер-Берг у вогні
Звільнення

Крім різноманітних фірм, магазинів і служб побутового сервісу на Шенхаузер-алеї є місця, особливо привабливі не тільки для жителів Пренцлауер-Берг а і близьких до нього районів Панков, Нідершенхаузен, Вайсензее . Наприклад, багатозальний кінотеатр Колізей, в німецькому звучанні «колоссеум» (нім. Colosseum), який увійшов в єдину мережу міжнародного кінооб'єднання UCI (англ. United Cinemas International). Його будівля була побудована в 1894 році і спочатку використовувалося як вагонне депо. У вересні 1924 тут вже відкрили кінотеатр на 1000 місць для показу німих фільмів з музичним супроводом, який влаштовував оркестр з 30 музикантів. У післявоєнні роки тут тимчасово розміщувався Метрополь-театр, який повернувся в 1955 році на своє довоєнне місце в Адміралспаласт.

У наші дні «колоссеум», окрім звичного великого вибору фільмів для дорослих і дітей, пропонує спеціальні навчальні кіно-програми, що розширюють шкільні знання. «Колоссеум» входить також до числа міських кінотеатрів, які беруть участь у проведенні Берлінського кінофестивалю.

Торговий центр «Аркади» (нім. Arcaden) на своїх поверхах має різні магазини, філії всіляких служб сервісу, кафе і ресторани, фітнес-студії тощо [1]. Напередодні Різдва, Нового року, Великодня в центрі «Аркади» не тільки святково оновлюється оформлення інтер'єрів, але і організовуються безкоштовні для глядачів виступи музичних колективів, розважальні дитячі програми, тематичні виставки.

Періодично районні культурні об'єднання влаштовують на Шенхаузер-алеї акцію «Художня миля» (нім. Kunstmeile), в якій можуть взяти участь як місцеві, так і зарубіжні митці, студенти, мистецтвознавці. У вітринах магазинів, банків, різних фірм виставляються на пару місяців роботи учасників цієї акції: графічні, живописні, скульптурні, їх кераміка, ювелірні вироби тощо.

Коннопке-імбіс (нім. Konnopke's Imbiß) під естакадою біля станції метро «Еберсвальдер-штрассе» лінії U2 прославився з 1960 року тим, що першим в Східному Берліні почав продаватикаррівурст(нім. Currywurst) — гарячі сардельки з соусом каррі. Сім'я Коннопке розвивала тут свій бізнес з 1930 року, пропонуючи покупцям гарячу їжу спочатку на пересувних лотках рознощика.

Транспорт

Лінія U2 (нім. Untergrundbahn) Берлінського метрополітену має чотири зупинки з виходом на Шенхаузер-алеї: «Роза-Люксембург-платц», «Зенефельдерплатц», «Еберсвальдер-штрассе», «Шенхаузер-алеї». Це одна з найстаріших ліній берлінського метро, яка почала функціонувати у 1902 році, а з 1913 року прокладена в північному напрямку до кільцевої залізниці. Лінія U2 йде уздовж Шенхаузер-алеї, місцями виходячи на поверхню як естакадний транспорт, місцями знову йдучи під землю.

Сучасна панорама перехрестя «Кут Шенхаузер» (нім. Ecke Schönhauser). Фото 2009 року
Шенхаузер-алеї. Карта

Протягом вулиці є два особливо жвавих перехрестя. Ближче до центру — це так званий «Кут Шенхаузер» (нім. Ecke Schönhauser), відомий за фільмом з однойменною назвою кіностудії ДЕФА 1957 року. Тут Шенхаузер-алеї перетинається з Данцігер-штрассе (нім. Danziger Straße), що переходить у Еберсвальдер-штрассе (нім. Eberswalder Straße), а також зтополинійПаппельаллее (нім. Pappelallee), що переходить укаштановуКастаніеналлее (нім. Kastanienallee). Тут можна переходити з лінії метро U2 (нім. Untergrundbahn) на лінії Берлінського трамвая (нім. Straßenbahn Berlin) — M1, M10, M13.

Другий перехрестя, розташований далі від центру — це місце, де можна перейти з трамвая на метро і на електричку. На фрагментарною карті видно перетину трамвайних ліній (червоний колір) з лінією метро (синій колір) і зі швидкісною електричкою (зелений колір).

Література

  • Michael Lachmann.Erlebnis S-Bahn — Berlin vom Zug aus gesehen | Ort = Berlin | Argon | Jahr = 1995 | ISBN = 3-87024-423-2
  • Christiane Theiselmann. Prenzlauer Berg — Stadtteilführer | Ort = Berlin | Argon | Jahr = 1994 | ISBN = 3-87024-412-7
  • Vom Marktplatz zur Metropole — Berlin in historischen Stadtplänen aus über 300 Jahren | Kommentiert vonMichael S. Cullen und UweKieling | Ort = Berlin | Verlag = Argon | Jahr = 1995 | ISBN = 3-87024-296-5
  • Jan Gympel.Krumme Touren — Mit der Straßenbahn durch Berlin | Ort = Berlin | Verlag = Elefanten Press | Jahr = 1992 | ISBN = 3-88520-438-X
  • Denkmalpflege-Verein Nahverkehr Berlin | U2 — Geschichte (n) aus dem Untergrund | Ort = Berlin | Gesellschaft für Verkehrspolitik und Eisenbahnwesen (GVE) e. V. | Jahr = 1995 | ISBN = 3-89218-032-6
  • Klaus Grosinski. | Prenzlauer Berg — Eine Chronik | Kulturamt Prenzlauer Berg — Museum für Heimatgeschichte und Stadtkultur | Ort = Berlin | Verlag = Dietz | Jahr = 1997 | ISBN = 3-320-01938-4
  • Hans-Werner Klünner. S-und U-Bahnarchitektur in Berlin | Ort = Berlin | Jahr = +1985 | Katalog zur gleichnamigen Ausstellung des Senators für Bau-und Wohnungswesen, Juli 1985

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.