Ширлі Вокер

Росла в каліфорнійських округах Напа і Контра-Коста. Її батьки були музикантами-аматорами. У період навчання в середній школі музично обдарована Ширлі виконувала соло на піаніно в Симфонічному оркестрі Сан-Франциско, а потім вчилася, отримуючи стипендію, в Університеті штату в Сан-Франциско. Навчалася у Роджера Ніксона композиції і у Гаральда Логана в студії фортепіано в Берклі. У Сан-Франциско Ширлі спробувала себе в кіноіндустрії. З 1967 по 1978 роки займалася написанням музики для «промислового кіно» і джинґлів. Вокер брала участь в якості піаністки в симфонічному оркестрі Окленда і фестивальному оркестрі Кабрільо - по два сезони в кожному з них.

У 1978 році Вокер стала причетною до «великого кіно», найнята в якості синтезаторки для запису музики «Апокаліпсису сьогодні» Френсіса Форда Копполи. Потім Вокер працювала композиторкою з Кармайн Копполою над створенням саундтреку для фільму «Чорний скакун». У 1980-х Вокер брала участь у створенні музики для серіалів «Фелкон Хрест» і «Чайна-Біч» і відзначилася внеском у фільми категорії B: «Господар підземної в'язниці» і «Вурдалаки»

У 1992 році Вокер запрошена на зйомки кінострічки «Сповідь невидимки» і ймовірно стала першою жінкою, затвердженою великою голлівудською кінокомпанією в якості єдиного композитора постановочного фільму. Ширлі Вокер спеціалізувалася на жанрах «шутер» і «фантастика», зокрема була співкомпозиторкою анімаційних серіалів, заснованих на коміксах видавництва DC Comics, в тому числі «Бетмен», «Бетмен майбутнього» і «Супермен», написала музику для таких фільмів, як «Турбулентність», «Віллард», «Втеча з Лос-Анджелеса», перших трьох частин серії «Пункт призначення».

В якості оркестраторки і диригентки Вокер багато разів співпрацювала з кінокомпозиторами Денні Ельфманом і Хансом Ціммером.

У 1967 році одружилася з Доном Вокером. У шлюбі народила двох синів: Коліна (1970) та Іена (1972). На кілька місяців пережила чоловіка, який помер у березні 2006 року від раку легенів. Ситуація з тимчасовою ремісією чоловіка надихнула Вокер при написанні концертної п'єси «Oncogenic Quietude» («Канцерогенна тиша»), замовленої для Симфонічного оркестру Санта-Барбари. Щоб відпочити від кінобізнесу, Вокер доглядала за виноградником чоловіка, винищуючи ховрахів. Вона мала ліцензію на використання отруйних хімічних речовин і отрут.

Ширлі Вокер померла у 61 рыв від ускладнень після інсульту (аневризми мозку) в Медичному центрі Уошо, в місті Ріно, штат Невада, де гостювала у сестри.

• Американська федерація музикантів (англ. American Federation of Musicians) - з 1962 року
• Національна академія мистецтва і науки звукозапису - з 1978 року
• Американське суспільство композиторів, авторів і видавців - з 1980 року
• Товариство композиторів і піснярів (англ. Society of Composers & Lyricists) - з 1985 року

* Віце-президентка - 1988-1992 роки

* У раді директорів - 1986-1994 роки

* Комітет з умов праці (англ. Working Conditions Committee) - 1987-1989 роки

• Академія телевізійних мистецтв і наук (англ. Academy of Television Arts & Sciences) - з 1987 року

* Нагороджувальний комітет - 1987-1988 роки

• Broadcast Music Inc. - з 1993 року
• Академія кінематографічних мистецтв і наук - c 1994 роки;

* Виконавчий комітет музичного відділу (англ. Executive Music Branch Committee) - з 1994 року.

• Сайт, присвячений Ширлі Вокер.
• Ширлі Вокер на сайті IMDb (англ.)