Школьник Леонід Семенович

Школьник Леонід Семенович
Народився	9 серпня 1945 (75 років); Дніпропетровськ (Дніпро)
Громадянство	СРСР, Україна
Національність	Єврей
Alma mater	Національна металургійна академія України
Нагороди	Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки, Заслужений працівник промисловості України.

Школьник Леонід Семенович (9 серпня 1945, Дніпропетровськ, Україна) — голова правління "Союзу споживачів України" (з 2003), президент Міжнародної академії стандартизації (з 2004), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1988), Заслужений працівник промисловості України (1995), академік Української технологічної академії (з 2003), почесний доктор Одеської державної академії технічного регулювання та якості (з 2007); голова наглядової ради Одеської державної академії технічного регулювання та якості (з 2011).

Указом Президента України присвоєний I-й ранг державного службовця (2003). Указом Президента України нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004).

Освіта, наукова і педагогічна діяльність

1963 — закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум за фахом "технік-металург".

1977 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом "інженер-металург".

Голова редакційної ради збірки "Нормы и правила рынка вина Европейского Союза"(2003).

Голова редакційної ради юридичної збірки "Споживче право України" (2004).

Автор монографії "Основи концепції національної продовольчої безпеки України" (2005).

Співавтор разом із М. Я. Азаровим і Л. В. Коломійцем монографії "Технічні аспекти державної політики захисту прав споживачів" (2007), 2-е видання (2010).

Співавтор разом із Ю.Ф.Мельником і В.М.Новиковим навчального збірника "Основи управління безпечністю харчових продуктів" (2007).

Професор Одеської державної академії технічного регулювання та якості (2007-2009).

Співавтор разом із І.С.Петришиним і І.І.Зваричем книги "Технічне регулювання на шляху України до Європейського Союзу" (2010).

Леонід Школьник. "Стандарти для споживачів: Міфи та реальність". — Матеріали IX Міжнародної конференції "Стратегія якості у промисловості та освіті" (травень, 2013, Болгарія). — Т.2., стор.587-590.

Леонид Школьник. Записки неравнодушного. — Том 1. Воспоминания, размышления, интервью; Том 2. Стандарты для потребителя: нереальная реальность (2015).

Співавтор разом із Л.В.Коломійцем і О.В.Цільвіком навчального посібника "Метрологічне забезпечення закладів охорони здоров'я України" (2017).

Автор та співавтор низки винаходів, монографій і підручників, наукових та громадсько-публіцистичних матеріалів: публікацій, брошур, статей тощо.

Професійна і державна діяльність

1963—1964 — працював вальцювальником листопрокатного цеху, згодом техніком проектного відділу на металургійному заводі ім. Петровського (м. Дніпропетровськ).
1964—1967 — строкова служба у Збройних Силах СРСР (військово-будівельні загони).
1967—1990 — Український державний інститут з проектування металургійних заводів (пройшов шлях від техніка до головного інженера проектів низки провідних підприємств УРСР та СРСР).
1990—1998 — генеральний директор Асоціації "Придніпров'я", яка об'єднала у своєму складі провідні підприємства та установи Дніпропетровської області.
1998—2000 — заступник голови Державного комітету України у справах захисту прав споживачів.
2000—2002 — генеральний директор об'єднання підприємств "Асоціація "Придніпров'я".
2002—2005 — голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
2002—2005 — заступник голови Міжвідомчої ради з питань захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України.
2002—2005 — заступник голови Ради з питань стандартизації при Кабінеті Міністрів України.
2003—2005 — член Комісії з питань удосконалення законодавства в сфері зовнішньо-економічної діяльності при Кабінеті Міністрів України.
2004—2005 — член Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.
2004—2005 — заступник голови Ради з питань реклами при Кабінеті Міністрів України.
2004—2005 — член Міжвідомчої комісії з питань біологічної та генетичної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.
2004—2005 — представник України - член Ради Міжнародної організації стандартизації (ISO).

Громадсько-політична діяльність

Протягом тривалого часу працював в органах місцевого самоврядування як депутат і перший заступник Голови Жовтневої райради м. Дніпропетровська, був членом виконкомів Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська та Дніпропетровської міської ради (див. Довідково-біографічне видання. Хто є Хто на Дніпропетровщині: Видатні люди міста Дніпропетровська. — Видавництво "Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу". — Київ, 2005 р.). Був членом Ради директорів з торговельно-економічного співробітництва СНД-США. На громадських засадах був радником ряда міністрів та керівників органів центральної виконавчої влади України.

1996—2000 — член комісії з економічного співробітництва з Японією при Президентові України.
1997—2000 — позаштатний радник Президента України.
1999 —2003 - створив і очолив громадську організацію "Союз споживачів", м. Дніпропетровськ.
1999— 2002 — член політради, віце-голова партії Міжрегіональний блок реформ (МБР), голова Дніпропетровської обласної організації МБР.
2002 —кандидат в народні депутати України від блоку "За Єдину Україну" (за списком номер 69).
2003 — виступив ініціатором створення та був обраний головою правління Всеукраїнської громадської організації "Союз споживачів України".
2004 — виступив ініціатором створення та був обраний президентом Міжнародної Академії Стандартизації.
2006-2007 - секретар Координаційної Ради з питань захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України.
2007—2009 , 2010—2011 — Голова громадської ради при Держспоживстандарті України.
2010 - 2013 — радник Прем'єр-міністра України (на громадських засадах).
2015 - Почесний член Української Асоціації зовнішньої політики.

Журналістська і видавнича діяльність

1965—1967 - позаштатний військовий кореспондент газети "Защитник Родины" Одеського військового округу Міністерства оборони СРСР.
1999— 2000 - керівник проекту - голова Редакційної ради журналу "Споживач і Ринок".
2001 —2002 - заступник Голови редакційної ради журналу "Человек и Закон".
2004—2008 - Голова редакційних рад журналів "Потребитель + Власть" і "Потребитель +Рынок".
2006 — На VI Міжнародному конкурсі у галузі журналістики відзначений премією "Золоте перо" у номінації "Відкриття року".

Член редакційної ради журналу "Металургійна та гірнічо-рудна промісловість" (з 2016).

Нагороди

Згідно з Указами Президії Верховної Ради СРСР за бездоганну військову службу і за сумлінну багаторічну працю нагороджений Ювілейною медаллю "20 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годы" (1965) і медаллю "Ветеран труда" (1989).

За видатні особисті заслуги перед Українською державою і Українським народом нагороджений: Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2004), Почесними Грамотами Верховної Ради України (2010) і Кабінету Міністрів України (2004), Грамотою Верховної Ради України (2004).

1994 і 1999 - Подяка Президента України.
1994 - Медаль ім. Ю.В.Кондратюка Федерації космонавтики України.
2002 і 2003 - Почесна Орденська відзнака "Суспільне визнання" (II та I-го ступеню) Міжнародної Благодійної організації "Фонд Суспільного Визнання".
2003 - Почесна відзнака Міністерства надзвичайних ситуації України.
2004 і 2008 - Відзнаки "Відмінник освіти України" та "Антон Макаренко" Міністерства освіти і науки України.
2004 - Відзнака "Закон і Честь" Міністерства внутрішніх справ України.
2004 - Відзнака "За честь і службу" Державної Податкової адміністрації України.
2004 - Відзнака "За сумлінну працю" Головного управління державної служби України.
2004 - Почесна відзнака "За багаторічну плідну працю в галузі культури" Міністерства культури України.
2004 - Командорський хрест ордена святого Григорія Великого держави Ватикан.
2004 - Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеню Української православної церкви Київського патріархату.
2004 - Почесний Орден "Буковінский Оберіг" Української православної церкви Московського патріархату.
2005 - Хрест Пошани Вищого ступеню "За відродження України" Українського Фонду науково-економічного та юридичного співробітництва.
2006 - Орден Святого Миколи Чудотворця Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню "Українське народне посольство".
2007 - Почесне звання "Народний Посол України" Всеукраїнського фонду сприяння міжнародного спілкування "Українське народне посольство".

Має численні нагороди: ордена, медалі та відзнаки органів державної влади і місцевого самоврядування СРСР, УРСР, України, інших країн, міжнародних організацій, асоціацій, фондів тощо.

Сім'я

Дружина - Кулікова Тетяна Яківна, син Максим.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.