Шредер (пристрій)

Шредер (англ. shredder — подрібнювач) — пристрій, що використовується для подрібнення паперу на дуже дрібні смужки або крихітні шматочки. Урядові організації, підприємства і приватні особи використовують шредери для знищення приватних або конфіденційних документів: рахунків, кредитних карток, банківських виписок та інших документів, які можуть бути використані для шахрайства, крадіжки особистих даних або так чи інакше використані особами, для яких ця інформація не призначена.

Звичайний офісний шредер.

Історія

У 1909 році американський підприємець і винахідник Еббот Август Лоу (Abbot Augustus Low) подав заявку на патент на «контейнер для макулатури», який був першим пристроєм для подрібнення паперу, але так і не був виготовлений.[1][2]

Пізніше, у 1935 році, німець Адольф Ехінгер, взявши за основу ручну локшинорізку, виготовив перший знищувач паперів, який він використав для знищення компроментуючих його антифашистських матеріалів. Під’єднавши до пристрою електричний мотор і зробивши його автоматичним, шредер Ехінгера був виготовлений на заводі EBA Maschinenfabrik та представлений на Лейпцигській виставці. З того часу, компанія EBA починає серійне виготовлення шредерів.[3][4]

Типи шредерів

У залежності від обсягу документів, які потрібно утилізувати та потужності шредери діляться на наступні групи:

  • Персональні шредери — знищувачі паперів з невеликим обсягом знищення. Передбачається використання однією людиною безпосередньо на робочому місці або компанією з невеликим штатом співробітників. Персональний знищувач паперів займає мало місця: габарити такого шредера не більше урни для сміття. У нього низький рівень секретності, обсяги знищення до 10 аркушів за раз і простий набір функцій. Навантаження 50-300 листів на день.
  • Офісні шредери — застосовуються для колективного користування. Обсяг, швидкість і рівень безпеки підбираються в залежності від кількості користувачів та інтенсивності утилізації документації. Такі апарати часто ставлять у середніх і великих організаціях у копіювальних кімнатах. Рівень секретності у шредерів офісного типу найчастіше третій. Деякі моделі дозволяють подрібнювати не тільки друковану продукцію, а й пластикові картки, компакт-диски та інші необхідні до утилізації носії інформації.
  • Промислові або архівні шредери — використовуються для централізованого знищення документів у великих обсягах. Такий апарат має значні розміри і вимагає окремого місця в будівлі організації. Така незручність окуповується максимальною швидкістю утилізації документів, можливість знищувати відразу пачку з 30 аркушів, утилізація становить від 500 до 35 тисяч листів на день. Такі знищувачі мають рівень секретності 4 і вище.

Будучи спеціальним обладнанням для знищення носіїв інформації, шредер маркується за рівнем безпеки відповідно класифікації DIN (Deutsches Institut fur Normung; Німецький Інститут Стандартизації). У 2012 році інститутом був затверджений європейський стандарт безпеки для подрібнення або знищення носіїв даних – DIN 66399, замінивши попередні DIN 32757 і DIN EN 15713.

DIN 66399 класифікує рівні безпеки для шести категорій носіїв, які мають відповідні літерні позначення (P — папір, F — плівки, O — оптичні носії, T — магнітні носії, H — жорсткі диски, E — електронні носії даних).

Також, згідно класифікації DIN 66399, виокремлюють 7 рівнів безпеки для шредерів. Основний принцип — чим вище рівень DIN, тим менше повинні бути фрагменти носія інформації після його подрібнення.[5][6]

Для паперових носіїв інформації відповідність рівню безпеки розмірам подрібнених частинок наступна:

  • P1 – максимальна ширина полоси 12 мм.
  • P2 – максимальна ширина полоси 6 мм.
  • P3 – максимальний розмір фрагмента 320 мм².
  • P4 – максимальний розмір фрагмента 160 мм².
  • P5 – максимальний розмір фрагмента 30 мм².
  • P6 – максимальний розмір фрагмента 10 мм².
  • P7 – максимальний розмір фрагмента 5 мм².

Відновлення інформації

У деяких випадках можливе відновлення знищених документів. Якщо шматочки паперу не перемішані, то залишки документа, зазвичай, перебувають у безпосередній близькості один від одного. Крім того, якщо документи подавалися в шредер так, що рядки тексту були паралельні до лез, на смужках може залишатися текст.

Знищений документ може бути відновлений вручну. Після іранської революції і захоплення посольства США в Тегерані в 1979 році, іранці найняли місцевих килимарниць, які відновили документи вручну. Вилучені документи були пізніше опубліковані іранським режимом в окремій серії книг. Згодом уряд США поліпшив свої методи знищення документів, додавши хімічне розкладання, розпорошення та інше.

Сучасні комп'ютерні технології значно прискорюють процес відновлення знищених документів. Смужки скануються з обох сторін, а потім комп'ютер визначає, яким чином смужки повинні бути з'єднані. Роберт Джонсон з Національної асоціації зі знищення інформації заявив, що на відновлення документів спостерігається величезний попит. Деякі компанії пропонують комерційні послуги відновлення документації. Вартість відновлення 1 аркуша паперу, що пройшов перехресну різку, в середньому становить $ 100 000. Для максимальної безпеки документи мають надходити до шредера перпендикулярно ножам. Багато з документів, які спричинили скандал для компанії «Енрон», невірно подавалися в шредер, спростивши процедуру їх відновлення. Зараз прикладаються зусилля з відновлення знищених архівів Міністерства державної безпеки НДР.[7] Мільйони шматочків знищених документів були упаковані в сміттєві мішки панікуючими посадовими особами Штазі під час останніх днів режиму восени 1989-го. Знадобилося три дюжини осіб і шість років, щоб реконструювати 300 документів з 16000 мішків, тому німецький уряд покладає надії на сучасні комп'ютерні методи відновлення.

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.