Штефан Ріттау

Син власника лицарської мизи. 28 березня 1911 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 лютого 1939 року — командир 102-го піхотного полку, з 20 жовтня 1940 року — 129-ї піхотної дивізії. 22 серпня 1942 року загинув разом із своїм ад'ютантом під час партизанського нападу.

• Фанен-юнкер (28 березня 1911)
• Фенріх (18 січня 1911)
• Лейтенант (18 серпня 1912; патент від 23 серпня 1910)
• Оберлейтенант (27 січня 1916)
• Ротмістр (1 липня 1922)
• Гауптман (1 жовтня 1922)
• Майор (1 квітня 1933)
• Оберстлейтенант (1 вересня 1935)
• Оберст (1 березня 1938)
• Генерал-майор (1 серпня 1940)
• Генерал-лейтенант (1 серпня 1942)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (22 листопада 1941)

• Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9