Штефан Ґеорґе Ніколау

Народився 15 лютого 1896 в Плоєшті. Закінчив Бухарестський університет і до 1920 працював там науковим співробітником. У 1920 Ніколау переїжджає до Франції, де з 1920-по 1939 працював в Пастерівському інституті в Парижі. 1939-1942 обіймає посаду професора медичного факультету Ясського університету, а з 1942 — Бухарестського. Ніколау — засновник і перший директор інституту інфрамікробіології Румунської академії наук (1950). 1951-1967 — обіймав посаду директора дермато-венерологічного інституту в Бухаресті, при цьому з 1961 до 1967 обіймав посаду заступника голови Великих Національних Зборів Румунії. Якийсь час перебував у Великій Британії, де працював в Національному інституті медичних досліджень у Лондоні.

Помер 15 жовтня 1967 в Бухаресті.

Основні наукові роботи присвячені медичній вірусології та мікробіології, а також тканинного імунітету у дітей. Ніколау — автор понад десятка наукових робіт в області сказу, вірусних гепатитів, герпесу, жовтої лихоманки і ящура.

• 1922 — Спільно з К. Левадіті з'ясував генезис антивірусного імунітету.
• 1922 — Спільно з К. Левадіті встановив ультрафільтрацію вірусів.
• 1956-1967 — Довів, що інфаркт міокарда, артеріїт, тромбофлебіт можуть викликатися великими інфрамікробами — Rickettsia і параріккетсіямі.
• Засновник школи румунських вірусологів.
• Сприяв обґрунтуванню гіпотези вірусної етіології раку.

• Член Румунської академії наук.
• Член Французького товариства гематології.
• Член Французького товариства хіміотерапії.

У 1968 пам'ять Ніколау була увічнена — його ім'я присвоєно створеному ним самим інституту інфрамікробіології Румунської академії наук.

• Штефан Георг Николау на сайте БЭС.
• Штефан Георге Николау на сайте Словопедия.

• Биологи. Биографический справочник.— Киев.: Наукова думка, 1984.— 816 с.