Валентина Штинько (Хмельовська) народилася 23 лютого 1953 року в смт. Локачі Волинської області. Навчалась у Локачинській, Кремецькій, Маньківській, Затурцівській школах Локачинського району, так як батька майбутньої письменниці скеровували на роботу в різні села Волині.

У 1975 р. закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала кореспондентом у локачинській газеті «Колгоспна правда», кореспондентом багатотиражної газети заводу «Львівприлад», старшим лаборантом кафедри теорії і практики радянської преси факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка.

З 1982 р. — кореспондент волинської обласної газети «Радянська Волинь», перейменованої згодом у «Волинь-нова». Працювала редактором відділу національного відродження, ведучою «Квіткової підкови» та рубрики «Доброго дня вам, люди!».

Валентина Штинько — член трьох національних спілок — Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, очолює первинну організацію Національної спілки журналістів України редакції газети.

Упродовж багатьох років письменниця викладала «Основи журналістики» у Луцькій гімназії № 14 та була керівником гімназійної літературної студії «Гнідавське гроно».

Працюючи редактором відділу національного відродження, Валентина Штинько опублікувала ряд цікавих публіцистичних і краєзнавчих матеріалів на сторінках газети «Волинь-нова», а також у трьох томах збірника «Роде наш красний. Волинь у долях краян і людських документах», в альманахах обласної організації НСПУ «Світязь», журналі «Волинь», збірниках «Ми — волинські журналісти» та «Волинь у нашій долі», «Волинського цвіту по всьому світу» та ін. Стала ініціатором рубрики «Храми і люди», яка впродовж десяти років велася на сторінках «Волині». У 2010 р. матеріали рубрики вийшли окремою книгою нарисів і були відзначені як найкраща книга у номінації «Історико-краєзнавча література» за підсумками другого етапу обласного конкурсу «Світ волинської книги–2011».

Валентина Штинько — автор трьох поетичних збірок, художньо-документальної повісті та двох дитячих книжечок.

• Штинько В. С. Браво, «Оранта»! / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 126. — С. 9.
• Штинько В. С. В історії роду — коріння народу / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 29. — С. 10.
• Штинько В. С. Волинь: храми і люди: краєзн. нарис / В. С. Штинько, Є. Ковальчук. — Луцьк: Терен, 2010. — 292 с.
• Штинько В. С. Вона іде дорогою орлів: [про Т. Байду-Барбелюк] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 137. — С. 6.
• Штинько В. С. Вони творять при світлі душі: [про Галину та Анатолія Махонюків] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 143. — С. 16.
• Штинько В. С. Глибокий фарватер творчості Йосипа Струцюка / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 55. — С. 5.
• Штинько В. С. Давай дружити! / В. С. Штинько, В. Михальська. — Луцьк: Християн. життя, 2009. — 16 с.
• Штинько В. С. Диво, ім'я якому — слово: письменник про себе / В. С. Штинько // Волинь літературна: наші сучасники: зб. матер. про письменників Волині, членів НСП України. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2010. — С. 324—331.
• Штинько В. С. Душа у квітковій пелюстці / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 19. — С. 12.
• Штинько В. С. «… І зрозуміла, що він великий»: [про М. Кравчука] / В. С. Штинько // Реабілітовані історією: у 27 т. Кн. 1 : Волинська область. — Луцьк, 2010. — С. 584—591.
• Штинько В. С. Історія, якою маємо гордитися / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 100. — С. 9.
• Штинько В. С. Козацькі й чумацькі шляхи Олекси Ошуркевича / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 36. — С. 7.
• Штинько В. С. «Мені сьогодні снилась слава…» / В. С. Штинько // Волинь. — 1996. — 15 лют.
• Штинько В. С. Найбільшим його скарбом була правда: [про Гр. Гуртового] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 98. — С. 1, 3, 10.
• Штинько В. С. Наречена гетьманича: худ.-док. повість / В. С. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — 256 с.
• Штинько В. С. Озвались гени і привели на сцену: [про А. Мельничука] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 107. — С. 14.
• Штинько В. С. Пісні Антоніни Маренич рокам непідвладні / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2009. — № 28. — С. 2.
• Штинько В. С. Портрет у білій сорочці: [оповідання] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 9. — С. 55–62.
• Штинько В. С. «Своє робить», аби біда не ходила в гості до України: [про Н. Горик] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2012. — № 100. — С. 16.
• Штинько В. С. Солом'яний майстер і народний дипломат: [про М. Кравчук] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2010. — № 83. — С. 12.
• Штинько В. С. Станична на псевдо «Зірка»: [про О. Форманюк] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2014. — № 37. — С. 9.
• Штинько В. С. «Та, що прикликає світло»: [про В. Михальську] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2014. — № 52. — С. 10.
• Штинько В. С. Таємниці та уроки Маргарити Малиновської / В. С. Штинько // Світязь: альм. Волин. обл. орг. Нац. спілки письменників України. — Луцьк, 2011. — Вип. 17. — С. 155—160.
• Штинько В. С. Терновая хустка: поезії / В. С. Штинько. — Луцьк: Настир'я, 1999. — 80 с.
• Штинько В. С. Тернослив: вірші різних років / В. С. Штинько. — Луцьк: Терен, 2008. — 176 с.
• Штинько В. С. «Ти приїхав не з іншого міста…» ; «Відцвітуть абрикоси…» = «Nie przyjechales z innego miasta…» ; «Przekwitna morele, czeresnie…» / В. С. Штинько // Гравітація взаємності: антологія сучасної укр. поезії / пер., упоряд. О. Криштальська. — Луцьк, 2013. — С. 350—351.
• Штинько В. С. Тінь сльози: поезії / В. С. Штинько. — Дрогобич: Відродження, 1992. — 125 с.
• Штинько В. С. Українська душа Петра Марценюка / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 146. — С. 8.
• Штинько В. С. Формула долі Семена Зуховицького / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 67. — С. 7.
• Штинько В. С. Що шукає в житті Олена Бурдаш? / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2008. — № 5. — С. 7.
• Штинько В. С. «Я прийшла до вас, люди, із піснею!»: [про С. Кресак] / В. С. Штинько // Волинь-нова. — 2013. — № 62. — С. 7.

Валентині Штинько у 2016 році присвоєно звання «Почесний журналіст України»[1].

Вона нагороджена грамотою Верховної Ради України; почесним знаком Національної спілки журналістів України «Журналістська гідність»; Золотою медаллю української журналістики; церковним орденом Почаївської Божої Матері. обласною журналістською премією ім. Полікарпа Шафети у галузі публіцистики.

• Штинтко Валентина Сергіївна на сайті Волинської обласної бібліотеки для юнацтва.