Шуляк Євген Олександрович

Батько, Олександр Андрійович Шуляк, працював у Логойському районному комітеті КП(б) Білорусії. У 1941 році він пішов на фронт, де загинув у перші ж дні, а його родина залишилася на території району, окупованого з 1941 по липень 1944 року німецькими військами.

Після війни Євген Шуляк пішов до місцевої семирічної школи, але закінчити навчання в останньому класі не дала важка хвороба ревматизм. Після одужання у 1955 році вступив до місцевого колгоспу «Чирвоная Логойщина» Логойського району Мінської області. Працював рядовим колгоспником.

З 1959 по 1960 рік навчався в училище механізації сільського господарства № 204 в смт. Смолевичі Мінської області, здобув спеціальність тракториста-машиніста.

У 1960 році — тракторист новоутвореного радгоспу «Гайна» Логойського району Мінської області.

У 1960—1963 роках — у Радянській армії. Служив у складі 7-ї танкової червонопрапорної армії Білоруського військового округу в місті Борисові Мінської області.

Член КПРС з 1961 року.

У 1963—1964 роках — підручний штампувальника, у 1964—1990 роках — коваль-штампувальник Мінського автомобільного заводу Білоруського об'єднання із виробництва великовантажних автомобілів імені 60-річчя Великого Жовтня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1981 року за видатні виробничі успіхи, досягнуті у виконанні завдань десятої п'ятирічки та соціалістичних зобов'язань, і виявлену трудову доблесть Шуляку Євгену Олександровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З 1990 по 2001 рік працював наладчиком ковальсько-пресового устаткування Мінського автомобільного заводу.

Потім — персональний пенсіонер у Мінську.

• Герой Соціалістичної Праці (31.03.1981)
• два ордени Леніна (18.03.1976, 31.03.1981)
• орден «Знак Пошани» (5.04.1971)
• срібна медаль Виставки досягнень народного господарства СРСР
• медалі
• Державна премія Білоруської РСР (1978)

• Шуляк Евгений Александрович (рос.)