Шу'яб I (емір Криту)

Син еміра Умара I. Близько 855 року успадкував владу. Продовжив політику батька щодо постійних нападів на володіння Візантії. Протягом 850—860-х років флот еміра успішно протидіяв візантійцям. Також пірати Криту здійснювали нові потужні напади на узбережжя Пелопоннесу і Кікладських островів, зокрема було захоплено й сплюндровано монастирі гори Афон. 866 року візантійський регент Барда планував масштабний напад на Крит, що зірвався через внутрішню колотнечу.

872 року відправив флот на чол і із ренегатом Фокіоном, який в союзі з флотом Аглабідів пограбував узбережжя Далмації, а потім Пелопоннесу. 873 року здійснено новий напад з метою досягти Константинополя, але в битві біля Кардії (Галліполійський півострів) критський флот зазнав поразки. Того ж року флот емірату, що грабував острови в Інонічному моря, та проник до Коринфської затоки зазнав поразки від Никити Орифи. До 875 року емірат втратив усі Кікладські острови, а Шу'яб I вимушен був визнати владу та сплачувати данину протягом 10 років.

Водночас емір опікувався набуттям еміратом більш розвиненого господарство. Цьому сприяло розширення торгівельних контактів з портовими містами Єгипт і Сирії, а згодом Сицилії і Іфрикії. Туди стали збувати награбоване та захоплених рабів. Натомість завозили необхідні речі для військової справи, розкоші тощо. Шу'яб I сприяв розвитку ремісництва, землеробства, садівництва.

Помер Шу'яб I. Йому спадкував син Умар II.

• Miles, George C. (1964). Byzantium and the Arabs: Relations in Crete and the Aegean Area. Dumbarton Oaks Papers. 18. pp. 1–32.
• Wortley, John, ed. (2010). John Skylitzes: A Synopsis of Byzantine History, 811—1057. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-76705-7.